Від металургії до готелів: як ISTIL Group намагається вижити у воєнній економіці

Мохаммад Захур — британо-український бізнесмен пакистанського походження, який понад 30 років будував справу свого життя в Україні. Засновник ISTIL Group, він створив одну з найуспішніших інвестиційних історій серед іноземців на пострадянському просторі. У 2010 році його визнали найбагатшим іноземним інвестором в Україні, а у 2014-му його статки оцінювалися в $500 мільйонів.

Спілкувались з бізнесменом журналісти Mind.

Сьогодні його бізнес-імперія — під ударом. Війна, економічна нестабільність, проблеми з партнерами і навіть конфлікт із Міністерством оборони — усе це істотно вплинуло на ситуацію. Наразі Захур живе в Лондоні, в Україну приїжджає рідко. В одному з таких візитів він дав розгорнуте інтерв’ю, у якому розповів про виклики, з якими зіштовхнувся його бізнес, конфлікти з державою і плани на майбутнє.

Збитки замість прибутку: що зараз із українськими бізнесами ISTIL Group

До повномасштабного вторгнення один із ключових активів групи — бізнес-центр Rialto у Києві — приносив стабільний дохід і мав 100% заповнюваність. Але після лютого 2022 року офіс повністю спорожнів, і лише через півтора року почали повертатися орендарі. Нині будівля заповнена лише на 60%, а орендні ставки втричі нижчі за довоєнні.

, — зізнається Захур.

Торгівля металом і вугіллям, яка раніше була прибутковою справою, повністю припинилася — разом із втратою підприємств на Донеччині, зокрема “Азовсталі” і заводу ім. Ілліча. Не вдалося розвинути й аграрний напрям — угоди з компанією “Укрфрукти” завершилися фінансовими втратами та судовими тяжбами, а проєкт з вирощування качок у Київській області так і не стартував через війну.

Виживання у роздрібній торгівлі та виробництві

Колишній кінотеатр “Кінопанорама”, що належить ISTIL Group, нині здається під невеликі кафе, магазини й ресторани. Але, за словами бізнесмена, цей об’єкт також майже не приносить доходів — орендарів небагато, людям просто не до розваг і кав’ярень.

Єдиний більш-менш стабільний актив — завод пластмасових виробів “Алеана” в Обухові. Виробництво збереглося, але працює не на повну потужність. Проблема — у кваліфікованих кадрах: доводиться возити працівників із віддалених регіонів, а рівень зарплат зрівнявся з польськими.

” — каже Захур.

Продати чи модернізувати: що далі з “Алеаною”

Ідея вивести продукцію на ринок ЄС не вмерла, але реалізується повільно. Конкуренція — жорстка, ніші давно зайняті. Завод постачає продукцію в Європу і навіть США та Норвегію, але лише дрібними партіями. Закордонні продажі становлять трохи більше 10% обсягу, і великого прибутку не приносять — логістика та упаковка “з’їдають” маржу.

Наразі завод не виставлено на продаж, але Захур не відкидає такої можливості:.

“Проблеми починаються після інвестицій”

За словами Захура, найбільша складність в Україні — не в тому, щоб розпочати бізнес, а в тому, щоб його зберегти.

, — заявляє бізнесмен.

І, схоже, це не просто фраза. Уже понад рік Захур судиться з Міністерством оборони, звинувачуючи його у спробі рейдерського захоплення одного з активів ISTIL Group. Подробиці конфлікту поки що не розголошуються, але сам факт відкритого протистояння з державним відомством — симптоматичний.

Що далі: чи вірить Захур в Україну після перемоги

Попри всі складнощі, Захур не планує повністю йти з українського ринку. Він упевнений: після війни Україна матиме величезний потенціал для інвесторів — зокрема в будівництві, переробній промисловості, аграрному секторі та ІТ.

Одним із таких проєктів, можливо, стане завершення “довгобуду” — готелю Renaissance у центрі Києва, що вже багато років стоїть незавершеним. Бізнесмен підтверджує інтерес до його добудови, хоча наразі про конкретні терміни не йдеться.

Нагадаємо Мохаммад  Захур проводив дослідження сценаріїв світу в Україні: виклики та глобальні наслідки.