У позові проти ”Фармасел” вимагають знищити 29 препаратів. А що відбувається із заводом в окупованій Макіївці?

Рейдерство чи диверсія? Анестетики, кровоспинні, розчини для реанімації виробництва ТОВ “ФАРМАСЕЛ” — під загрозою знищення: у Господарському суді міста Києва розглядається позов ТОВ “НІКО”, у якому позивач вимагає зобов’язати “ ФАРМАСЕЛ ” вилучити з обороту й утилізувати 29 найменувань лікарських засобів. Кому вигідно знищити ліки, які безперервно рятують життя поранених бійців і цивільних? Адже в умовах воєнного стану забезпечення шпиталів препаратами екстреної допомоги — стратегічне питання. Компанія ТОВ “ФАРМАСЕЛ” системно передає медикаменти до зон бойових дій та у прифронтові медичні заклади, де потреба в ліках залишається критичною щодня.

За наявними у редакції матеріалами, знищення препаратів поки є лише вимогою позивача. Але вже сам вибір такого інструменту викликає логічні питання: як фізичне знищення придатних ліків може допомогти кредиторам збанкрутілої компанії? І чи пов’язана ця вимога з оприлюдненим раніше розслідувачами “Стоп корупції ТБ” документом про можливий перезапуск колишнього заводу “НікоФарма” на тимчасово окупованій території?

Днями ТОВ “Фармасел”, що виробляє ліки під брендом Nikopharm, передало чергову велику партію медикаментів для військових шпиталів і медичних закладів прифронтових напрямків. Разом із реанімобілями ці препарати вирушають на фронт.

Для компанії це — не разова акція, а системна робота з перших днів повномасштабного вторгнення.

Масштаб цієї роботи підтверджує реєстр благодійної допомоги “ФАРМАСЕЛ” за 2022–2026 роки, який був наданий редакції: 313 отримувачів. Серед них —17 лікарень швидкої допомоги та центрів екстреної медицини, 26 військових, ветеранських і відомчих медустанов, 13 військових частин та ще п’ять отримувачів. У переліку є Головний військовий клінічний госпіталь, “Охматдит”, лікарня ім. І. І. Мечникова, Інститут хірургії ім. О. О. Шалімова. Крім того, безоплатні ліки отримували також шість медичних установ Міністерства внутрішніх справ.

“Неважко зараз тільки тому, хто нічого не робить”

Директор з розвитку БФ “Милосердя і здоров’я” Юрій Барабаш наголошує: потреба прифронтових лікарень у медикаментах не зменшується.

“Медичні заклади, які знаходяться на прифронтових напрямках, відчувають дуже сильний дефіцит у медикаментах, у допомозі. Цього не буває замало. Неважко зараз тільки тому, хто нічого не робить, хто не допомагає, хто не бере участі. Тому ці медикаменти разом із цими реанімобілями поїдуть на фронт тим, кому ця допомога дуже потрібна”.

Начальник відділу госпітальної промоції ТОВ “Фармасел” Віталій Новіков згадує, що компанія почала допомагати з перших годин війни:

“Як тільки почалися військові дії, перший дзвінок керівника був до мене: обдзвонити київські госпіталі й запропонувати безкоштовну допомогу. Першими були Центральний військовий госпіталь, Феофанія, Охматдит. Навіть коли все було перекрито, у найважчі часи, ми все одно перевозили і передавали ліки у дуже великих обсягах. Більша частина наших ліків — для екстреної медичної допомоги. Вони потрібні в конкретний час конкретній людині, щоб урятувати життя. Незалежно від обстрілів, незалежно від відсутності електропостачання, ми будемо це робити завжди”.

Чому допомога для фронту може опинитися під загрозою?

Йдеться про справу №910/3053/26 (910/12930/26), яку розглядає Господарський суд міста Києва. Позов подало 9 жовтня 2026 року ТОВ “НІКО” (єдиний учасник і директор — Сергій Дядечко) в особі розпорядника майна арбітражної керуючої Діани Козловської.

Пункт 22 прохальної частини позовної заяви, з якою ознайомилася редакція СтопКору, містить вимогу зобов’язати ” ФАРМАСЕЛ ” (цитуємо) “вилучити з цивільного обороту та знищити лікарські засоби” — йдеться про 29 позицій.

У переліку на знищення — кровоспинний Гемаксам, анестетики Бупівакаін, новокаїн, бупівакаїн для спінальної анестезії, фізіологічний розчин натрію хлориду, вода для ін’єкцій, магнію сульфат, ліки від болю – Диклофенак, Ревмастоп, Дексатифен-Н, Дикласел, бронхолітик Еуфілін, антибіотики Левоцин-Н та Авецин-Н тощо. Тобто йдеться про базовий набір для операційних, реанімації й травматології.

Особливо промовисті перші позиції спірного переліку: Гемаксам, Бупівакаїн, Бупівакаїн Спінал та Еметон. Це препарати, які застосовують у хірургії та невідкладній медицині. За повідомленням “ФАРМАСЕЛ”, саме такі засоби регулярно запитують військові шпиталі.

Чимало з цих діючих речовин входять до Національного переліку основних лікарських засобів.

На чому базується така безпрецедентна вимога?

Спір розгорівся навколо торговельної марки Nikopharm (свідоцтво № 113454). Після втрати виробничого майданчика в окупованій Макіївці у 2014 році права на знак були передані за правочином 2015 року; згодом, у 2024 році, права набув “ФАРМАСЕЛ”. Відповідач наполягає на законності цього ланцюга передач, тоді як позивач оспорює відповідні правочини.

ТОВ “НІКО” просить повернути права на торговельну марку до майнової маси боржника, а лікарські засоби, які позивач пов’язує з її використанням, — знищити. Заявлена ціна позову — близько 106,7 млн грн. Чому суперечка щодо переходу майнових прав має завершитися фізичним знищенням готової фармацевтичної продукції під час війни, саме тоді, коли запаси ліків постійно знищують і вони набувають критичного дефіциту — окреме питання.

Окремої уваги заслуговує експертний висновок Ірини Міщенко № 788/09.2026 від 4 вересня 2026 року. У ньому вартість прав на марку Nikopharm станом на липень 2015 року, тобто відразу після захоплення заводу в червні 2015 року, визначено у такі собі немаленькі 94,27 млн грн. Це майже 4,2 млн дол. за курсом на липень 2015 року.

Розрахунок фактично підсумовує умовні роялті з виручки минулих років замість прогнозу економічних вигод після втрати заводу, а також містить арифметичні суперечності. Цікаво, чи не продало б підприємство за такі великі гроші торгову марку у такий скрутний для нього час, щоб запустити нове виробництво. І хто може виступити потенційним покупцем такої марки окремо від виробничих майданчиків, кваліфікованого персоналу, системи якості компанії? Адже в Україні не так багато великих гравців фармринку, і їхні назви добре відомі.

13 жовтня Господарський суд міста Києва під головуванням судді Омельченка відкрив провадження і вжив заходів забезпечення, зокрема заборонив ТОВ “ФАРМАСЕЛ” розпоряджатися торговельним знаком.

Зі свого боку, сторона відповідача вже готує апеляцію.

В якості обґрунтування вимоги про знищення в позові вказані статті 15–16 Цивільного кодексу та стаття 41 Угоди ТРІПС. Показовий порядок надання доказів у справі — як випливає із матеріалів самої справи, доказом використання знаку слугує перелік посилань на сайти аптек і довідників, без роздруківок і без доказів нанесення саме знака № 113454 на упаковку.

Закон допускає вилучення та знищення товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг із порушенням прав інтелектуальної власності — це передбачено статтею 432 Цивільного кодексу України. Але спочатку необхідно довести саме порушення, встановити зв’язок відповідного знака з кожною позицією продукції та оцінити пропорційність настільки незворотного заходу.

Чи достатньо для цього посилань на інтернет-каталоги аптек? Чи можна прирівнювати зареєстровані препарати, які пройшли законну процедуру контролю якості, до контрафактних лише тому, що одна зі сторін заперечує законність договору з пропущеними строками позивної давності? І як саме знищення ліків збільшить ліквідаційну масу чи задовольнить вимоги кредиторів? Як торгова марка збільшить цю масу? Хто буде покупцем торгової марки фармацевтичного виробника без майданчиків, ліцензій, кваліфікованого персоналу та системи якості, на яких ґрунтується вартість фармацевтичних торгових марок, за заявлені 94 млн грн?

Із 18 січня 2025 року в Україні діють законодавчі обмеження щодо зазначення на упаковках лікарських засобів інформації про сторонніх юридичних осіб. Закон № 3910-IX забороняє розміщувати на внутрішній та зовнішній упаковці інформацію рекламного характеру, а також інформацію про осіб, які не є виробником препарату або заявником — власником його реєстраційного посвідчення. Таким чином, право власності на корпоративну торговельну марку саме по собі не гарантує можливості її комерційного використання на упаковках лікарських засобів. Якщо власник марки не є виробником чи заявником відповідних препаратів і не має інших передбачених законодавством підстав для такого маркування, практична економічна цінність марки під великим питанням.

Що раніше з’ясували журналісти “Стоп корупції ТБ”: завод у Макіївці та архівна документація

Це не перша публікація редакції про можливий російський вимір конфлікту. Ще 11 вересня 2026 року СтопКор оприлюднив розслідування “Стоп корупції ТБ” про 86-сторінковий технічний звіт щодо колишнього заводу “НікоФарма” в окупованій Макіївці. Документ підготовлено за результатами візиту 11–12 грудня 2024 року. Його предметом була оцінка можливості відновлення виробництва з обладнання, яке залишилося на майданчику.

У звіті розглянуто логістику до Москви — із зазначенням маршруту протяжністю близько 1280 км, переваги так званої вільної економічної зони за законодавством рф, отримання російської виробничої ліцензії та реєстраційних посвідчень на лікарські засоби. Тобто йдеться про можливий перезапуск виробництва в російській регуляторній системі.

Хто саме замовив цей документ, журналісти наразі ще не встановили.

Є і друга обставина, яка робить хронологію особливо важливою. Уже 18 грудня 2024 року, за відкритими корпоративними даними, учасником ТОВ “НІКО” стала панамська Horizonix Capital Corp. Того ж місяця, за повідомленням самого “НІКО”, припинила діяти його ліцензія на промислове виробництво лікарських засобів. А в лютому 2026 року, як встановили розслідувачі “Стоп корупції ТБ”, ТОВ “НІКО” замовило в Державного експертного центру МОЗ сканування архівних матеріалів обсягом до п’яти тисяч сторінок.

Редакція звернулася до ДЕЦ із запитом про конкретний склад документів: сам акт виконаних робіт не дозволяв з’ясувати, що саме було оцифровано. Навіщо компанії на межі банкрутства без жодного виробничого майданчика, ліцензій та кваліфікованого персоналу замовляти архівні реєстраційні матеріали ?

І головне запитання: чому на підконтрольній Україні території юридично намагаються домогтися знищення ліків діючого виробника, тоді як у документах щодо колишнього заводу основного позивача на окупованій території розглядалася можливість відновлення випуску препаратів? Чи є між цими подіями зв’язок, чи це збіг — мають встановлювати факти, документи й компетентні органи.

Рейдерство чи диверсія: чому вимога знищити ліки — питання не лише про торговельну марку?

Абсурдна вимога про знищення препаратів пролунала на тлі систематичних ударів по фармгалузі.

У грудні 2025 року в Дніпрі знищено запас ліків “БаДМ” на 5 млрд грн. У вересні 2026-го зруйновано логістичний комплекс “Біокон” під Києвом, на початку жовтня — фармзавод “Кусум” у Сумах. Експерти наголошують: вітчизняна фармалузь працює зі скороченими запасами і дефіцитом окремих позицій.

ТОВ “ФАРМАСЕЛ” має статус критично важливого підприємства (наказ МОЗ від 26.11.2025 № 1804), 211 працівників і сплатив за 2025 рік 28,5 млн грн податків. За даними Prozorro, ТОВ “ФАРМАСЕЛ” виконало 847 договорів із закладами охорони здоров’я на суму понад 175 млн грн.

І це — лише прямі договори. Наданий компанією зведений перелік покупців за даними Prozorro, який враховує також закупівлі продукції через дистриб’юторів, містить 1 644 покупці. За категоріями в ньому зазначено 26 лікарень швидкої та екстреної допомоги, 63 військові частини та 59 військових і відомчих медичних закладів (зокрема 10 військових госпіталів і військово-медичних центрів та 14 госпіталів ветеранів).

Особливо промовистий факт: 28 окремих медичних установ МВС фігурують серед покупців продукції “ФАРМАСЕЛ”. Це не один випадковий замовник, а ціла відомча мережа: Головний медичний клінічний центр МВС, Центральна поліклініка, медичні реабілітаційні центри та територіальні медичні об’єднання МВС у багатьох областях, зокрема Київській, Харківській, Львівській, Одеській і Чернівецькій. Шість із цих установ є також у реєстрі отримувачів благодійної допомоги. У переліку покупців окремо представлені дві медичні установи СБУ. Отже, під загрозою опиняється постачання не лише до військових госпіталів і цивільних лікарень, а й до медичної системи відомств, які самі займаються та повинні займатися розслідуванням цієї справи .

Під час війни на кожному такому підприємстві тримається не лише виробничий план, а й безперервність постачань. Коли завод не може вчасно оплатити сировину, а склад продукції стає предметом вимоги про знищення, ризик переноситься з господарських балансів на операційні та реанімаційні відділення. Для пацієнта затримка необхідного препарату не стає меншою проблемою від того, що її причиною був не обстріл, а судова суперечка.

Чи не виходить так, що в суді тепер просять знищити те, що є життєво необхідним для держави, а ворог намагається зруйнувати?

Знищені препарати не поповнять ліквідаційну масу ТОВ “НІКО” і не принесуть кредиторам жодної гривні. Натомість, якщо суд задовольнить відповідну вимогу, наслідками можуть стати дефіцит життєво необхідних ліків, зірвані поставки до лікарень і військових шпиталів та серйозний удар по діючому українському виробництву.

І підстави для занепокоєння є. Адже справу розглядає суддя Леонід Омельченко, попереднє рішення якого від 27 серпня 2026 року вже викликало чимало запитань. Порівняльний аналіз, проведений аналітиками СтопКору, виявив значні текстові збіги між мотивувальною частиною судового рішення та документами позивача.

Тож якщо і цього разу ми побачимо доволі нестандартний підхід до правосуддя, коли замість критичної оцінки аргументів позивача частина його тексту знову перекочує до судового рішення, то тепер ціна такого підходу може вимірюватися не десятками мільйонів гривень, а тисячами упаковок ліків, необхідних для порятунку людських життів.

Добросовісний позивач, безумовно, має право захищати свої майнові інтереси. Але чи можна вважати добросовісним способом такого захисту намір фізичного знищення придатних лікарських засобів під час війни?

І чи не настав час, коли судові рішення варто оцінювати не лише за тим, наскільки переконливо вони відтворюють позицію позивача, а й за тим, які незворотні наслідки вони можуть спричинити?

Поки суд розглядає справу, препарати “ФАРМАСЕЛ” продовжують надходити до лікарень і шпиталів. Але наслідки арешту рахунків вже позначилися на результатах роботи: за результатами 3-го кварталу 2026 року компанія, яка в 2025 році була прибутковою, звітує про збитки.

Перед державою уже постають два запитання: чи має суспільство звернути увагу на намір знищення потрібних під час війни ліків — і чи досліджено належним чином обставини, пов’язані з колишнім заводом у Макіївці та отриманням архівної документації?

Відповідь потрібна до того, як правова суперечка створить незворотні наслідки.

Раніше СтопКор вже розповідав, що трудовий колектив ТОВ “ФАРМАСЕЛ” вимагає прозорого судочинства у справі, що стосується рішень Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2026 року про стягнення з підприємства грошових коштів на суму близько 60 млн. Ми продовжимо стежити за перебігом процесу.