Тіньовий «король» онлайн-гемблінгу: хто такий Дмитро Пунін і як Pin-Up опинився в центрі українських кримінальних справ

Ще кілька років тому Дмитро Пунін був відомий переважно людям із грального бізнесу. Засновник одного з найбільших міжнародних брендів онлайн-казино Pin-Up будував образ успішного підприємця, який створив глобальний гемблінговий холдинг із центром на Кіпрі. В Україні ця історія закінчилася зовсім інакше.

Компанії, пов’язані з брендом Pin-Up, опинилися у центрі кримінальних проваджень, їхні активи були арештовані та конфісковані, ліцензії анульовані, а щодо самого Пуніна Україна запровадила персональні санкції.

Дмитро Пунін

Слідчі та українські правоохоронні органи пов’язують діяльність структур Pin-Up із фінансовими операціями на користь Росії та окупованих територій. Сам Пунін перебуває за межами України і, за даними медіа, живе переважно на Кіпрі.

Історія Pin-Up показова не лише через масштаби грошей. Вона демонструє, наскільки складно в сучасному онлайн-гемблінгу відокремити формального власника бренду від реального контролю над платежами, компаніями, серверами та фінансовими потоками.

Як з’явився Pin-Up

Гральний бізнес Дмитра Пуніна почав активно розвиватися приблизно з 2016 року, коли з’явився бренд Pin-Up Bet. Згодом бізнес розрісся у міжнародну структуру. Серед партнерів Пуніна називали громадян Росії Івана Баннікова та Олександра Матяшова, а права на бренд і окремі напрямки діяльності оформлювалися через компанії, зареєстровані на Кіпрі.

Помітну роль у холдингу також відігравала дружина Пуніна Марина Ільїна, яка публічно представляла бізнес та займала керівні позиції.

Пунін — власник Pin-Up Bet

Український ринок став особливо привабливим після легалізації азартних ігор у 2020 році. Структури, що працювали під брендом Pin-Up, вийшли на український ринок через місцеві юридичні особи, зокрема компанії «Укр Гейм Технолоджі» та «Вікторія-Софт». Вони отримували необхідні дозволи, вкладали значні кошти в рекламу і намагалися позиціонувати бренд як легальний український гральний бізнес.

Проблеми почалися тоді, коли правоохоронці взялися досліджувати не лише формальну структуру власності, а й фактичний контроль над компаніями та рух грошей. За версією слідства, реальні зв’язки українського сегмента бізнесу з Росією були значно глибшими, ніж це випливало з офіційної корпоративної структури.

Українські гроші та російський слід

Одним із ключових питань стало те, куди саме йшли гроші українських гравців. У матеріалах кримінальних проваджень та повідомленнях правоохоронців стверджувалося, що частина фінансових потоків компаній, пов’язаних із Pin-Up, могла виводитися за межі України та зрештою потрапляти до структур, пов’язаних із Росією.

Слідство також заявляло про зв’язки окремих учасників бізнесу з окупованими територіями та фінансування осіб, пов’язаних із російськими військовими структурами.

Звідки гроші?

Саме цей аспект перетворив справу з чергового розслідування грального бізнесу на питання національної безпеки.

Для слідства принциповим було встановити не тільки юридичних власників українських компаній, а й людей, які фактично контролювали бізнес, отримували прибутки та ухвалювали ключові фінансові рішення.

2,6 мільярда гривень на користь держави

Одним із найпомітніших результатів справи стало рішення про конфіскацію коштів, пов’язаних із діяльністю українських структур Pin-Up. У 2025 році Державне бюро розслідувань повідомило про спеціальну конфіскацію понад 2,6 мільярда гривень. У відомстві називали її однією з найбільших спецконфіскацій коштів в історії України.

Гроші були передані до державного бюджету. Паралельно тривали кримінальні провадження щодо керівників українських компаній, пов’язаних із брендом. Гральні ліцензії відповідних структур були анульовані.

Для ринку це стало важливим сигналом: формальна наявність української компанії та ліцензії сама по собі не захищає бізнес, якщо правоохоронці доведуть прихований іноземний контроль або незаконне виведення коштів.

Персональні санкції та розкішне життя

У 2025 році українська влада перейшла від кримінального переслідування пов’язаних компаній безпосередньо до санкцій проти людей, яких вважала ключовими учасниками бізнесу. Дмитро Пунін потрапив під персональні санкції України.

Обмеження передбачають блокування активів та суттєве обмеження можливості здійснювати фінансові й господарські операції в українській юрисдикції. Разом із ним санкції торкнулися низки іноземних громадян та компаній, які українська сторона пов’язує з гральною інфраструктурою Pin-Up.

Після цього історія фактично вийшла за межі України. Пунін продовжив жити за кордоном, а основним місцем його перебування у журналістських матеріалах називали Кіпр.

Паралельно з’являлася інформація про контакти українських правоохоронців із кіпрською стороною та можливі юридичні процедури щодо Пуніна. Однак будь-яка екстрадиція, якщо відповідний процес справді буде розпочато, залежатиме вже від рішень компетентних органів та судів Кіпру.

Попри кримінальні справи та санкції в Україні, у європейському публічному просторі Пунін продовжує виглядати як надзвичайно заможна людина. Особливий резонанс у 2026 році викликала інформація про суперяхту Tecnomar for Lamborghini 63, яку медіа пов’язували з Пуніним.

Розкішне життя Пуніна під санкціями

Це не звичайна яхта, а лімітована модель, створена у співпраці Lamborghini та італійської верфі Tecnomar. Вартість таких суден залежно від комплектації може становити кілька мільйонів євро.

Українські та кіпрські медіа писали, що яхта Пуніна була виконана в характерному оранжево-чорному дизайні та спущена на воду в Лімасолі.

Сам факт придбання дорогого майна, звичайно, не є порушенням. У контексті санкцій та кримінальних справ цікавішим є інше: хто юридично володіє цими активами, через які компанії вони оформлені та чи можуть вони бути пов’язані з коштами, походження яких досліджує українське слідство.

Зустріч на Лазуровому узбережжі

У вересні 2026 року ім’я Пуніна знову з’явилося в українському інформаційному просторі. У медіа поширилися кадри з ресторану La Guérite на Французькій Рив’єрі, де Пуніна зафіксували в компанії Максима Сігалова та депутата Дніпровської міської ради Каміля Примакова.

Пунін, Примаков та Сігалов

Сам факт такої зустрічі привернув увагу через статус її учасників. Пунін уже перебував під українськими санкціями. Ім’я Сігалова фігурувало в розслідуваннях навколо платіжних систем і гемблінгових фінансових потоків. Примаков, своєю чергою, є чинним українським депутатом та входить до ради оборони Дніпра.

У низці журналістських публікацій висувалася версія, що під час зустрічі могли обговорюватися нові механізми проведення платежів для грального бізнесу в Україні після блокування старої інфраструктури.

Війна за інформаційний простір

Ще одна частина цієї історії розгортається вже не навколо казино чи банківських рахунків, а навколо публікацій про Пуніна та Pin-Up. Журналісти повідомляли про юридичні вимоги щодо видалення матеріалів, претензії стосовно використання фотографій та логотипів, а також судові позови про захист честі, гідності та ділової репутації.

У деяких випадках медіа характеризували такі дії як спробу зачистити інформаційне поле. Представники Пуніна, зі свого боку, можуть розглядати їх як законний спосіб захисту від інформації, яку вони вважають неправдивою або такою, що порушує їхні права.

Історія, яка ще не закінчена

Справа Pin-Up вже коштувала пов’язаним із брендом українським структурам ліцензій, активів і мільярдів гривень, конфіскованих на користь держави.

Але найбільше питання залишається відкритим. Українському слідству необхідно не просто встановити окремі транзакції чи формальних директорів компаній, а показати весь механізм: хто контролював бізнес, куди йшли гроші, хто отримував прибуток і наскільки тісно український сегмент Pin-Up був пов’язаний із російськими структурами.

Саме від цього залежить, чи залишиться справа історією про кілька гральних компаній, чи стане розслідуванням значно ширшої фінансової системи, яка роками могла працювати між Україною, Росією, Кіпром та іншими юрисдикціями.