Тариф із 2010 року: чому водоканал Білої Церкви щороку втрачає сотні мільйонів

Поки триває суперечка навколо боргів і кримінальних підозр, у центрі проблем водоканалу Білої Церкви лежить менш гучна, але не менш руйнівна історія — тарифна. Саме вона, за словами керівництва підприємства, і довела концесію до сьогоднішнього стану.

Детальніше – у сюжеті Галини Капустинської для “Стоп Корупції ТБ”.

Тариф на воду для населення Білої Церкви й досі фактично прив’язаний до цін 2010 року і становить 37,20 гривні за кубічний метр. Водночас економічно обґрунтований тариф — той, що покриває реальну собівартість видобутку, очищення та подачі води, — розрахований на рівні 86 гривень за кубометр. Різниця між цими цифрами з 2022 року вилилася для підприємства у 309 мільйонів гривень збитків.

Технічний директор ТОВ “Білоцерківвода” Вадим Заболотний пояснив, що до 2010 року підприємство щороку реалізовувало інвестиційну програму з модернізації основних фондів. Суми на розвиток відновилися лише з 2019 року — і становили близько шести-семи мільйонів гривень щорічно. Але з початком повномасштабної війни ситуація змінилася кардинально: собівартість послуг зросла настільки, що підприємство фізично не може виконувати заплановані видатки.

За словами Заболотного, головна проблема — не бажання, а заборона: “У нас є рекомендація від регулятора — не збільшувати тариф для населення в частині водопостачання і водовідведення”. Тобто підприємству офіційно радять не підвищувати ціну для людей, попри те що реальна вартість послуги давно вища.

Директорка водоканалу Тетяна Бойко описала цю ситуацію ще жорсткіше, зазначивши, що зараз підприємство перебуває у стані, гіршому за той, який вона пам’ятає навіть з 1990-х років.

За її словами, національний регулятор спочатку невчасно встановлював економічно обґрунтовані тарifи, а з 2022 року хоч і визначає такий тариф, проте окремим пунктом забороняє застосовувати його для населення — а це 75% усіх споживачів водоканалу. У результаті підприємство просто не отримує грошової маси, необхідної для покриття витрат, і джерела компенсації немає.

Ця тарифна прірва — не унікальна проблема Білої Церкви, а системна ситуація для комунальної інфраструктури по всій країні в умовах воєнного часу. Але саме вона багато в чому пояснює, чому концесіонер, попри реальну модернізацію мереж і обладнання, накопичив борг перед містом у понад 21 мільйон гривень — суму, яка згодом стала предметом розслідування прокуратури.

Читати також: 21 мільйон боргу і панамський бенефіціар: що приховує концесія водоканалу Білої Церкви.