Справа є, міжнародного розшуку немає? Загадка ”зникнення” фігуранта справ про шахрайство Заура Муртазова

Заур Муртазов. Він же Вадим Байсаров. Він же – “злодій у законі”. Він же – фігурант бази “Миротворець”. Російський паспорт. Щонайменше два кримінальні провадження. Афери на десятки мільйонів гривень. Низка потерпілих. І… жодної відповідальності. Поки НАБУ та САП розкручують гучну справу “Карфаген” про “дахування” шахрайських кол-центрів, на іншому кінці Чорного моря, у мирній Туреччині шикує чоловік, чиє ім’я роками фігурує у справах про виманювання грошей в українців. Чому “злодія у законі” досі не оголосили в міжнародний розшук? Розбиралася команда СтопКору.

Заур Муртазов – фігурант кримінальної справи про шахрайство, неофіційної версії списку “злодіїв у законі” та бази “Миротворець” – за інсайдерською інформацією СтопКору, наразі перебуває у Туреччині і не просто живе там своє “найкраще життя”, а й, схоже, звідти продовжує впливати на процеси в Україні.

Чому, попри роки кримінального переслідування та внесення до бази розшуку МВС, людину з таким бекграундом досі не оголосили в міжнародний розшук? З якої причини Інтерпол таки зацікавився фігурантом, який “наслідив” у кількох країнах? Яким чином топові організатори шахрайських схем спокійно пересиджуються за кордоном?

Хто такий Заур Муртазов і до чого тут родина примадонни російської естради?

Як розповіли ще в далекому 2016 році наші колеги з видання Факти.ua, роками Заур Муртазов діяв під вигаданим ім’ям Вадим Байсаров, видаючи себе за сина впливового російського бізнесмена Руслана Байсарова – колишнього чоловіка Крістіни Орбакайте й зятя Алли Пугачової.

Легенда про “золотого хлопчика” відкривала довіру київських родин: чоловік обіцяв квартири від “Київміськбуду” за пів ціни, партії iPhone за ціною виробника та інші “вигідні” оборудки, а гроші забирав під розписку або й навіть без неї.

Про масштаб схеми свідчать і форумні обговорення тих років, де жертви шахрайських схем шукали одна одну та ділилися деталями оборудок (гілка форуму domik.ua).

А на одному з російських форумів (Pikabu) ще десять років тому шукали потерпілих від “Вадима Байсарова”, пропонуючи звертатися на, схоже, українську поштову скриньку ****[email protected] — що дозволяє припустити: заклик виходив саме від українських постраждалих.

Два провадження, сім потерпілих, сотні тисяч доларів

Матеріали ухвали Голосіївського районного суду за 2024 рік описують Муртазова як уродженця міста Ачхой-Мартан Чеченської Республіки, громадянина росії, з вищою освітою, безробітного, раніше не судимого. Йому інкримінували статтю 190 Кримінального кодексу України – шахрайство.

За даними медіа “Судовий репортер”, у 2013–2014 роках Муртазов під розписку зібрав із громадян близько 208 тисяч доларів, обіцяючи купити квартири чи товари або повернути кошти з відсотками. Постраждали щонайменше семеро киян. У межах провадження фігурант двох кримінальних справ — № 42016101010000050 та № 4201500010000456, які згодом об’єднали в одну, — був оголошений у розшук як особа, що переховується від суду. Дата його зникнення в матеріалах справи зазначена як 3 червня 2022 року.

Сьогодні Муртазов також є фігурантом бази “Миротворець” як особа, що переховується від суду.

Санкції РНБО і “список злодіїв у законі”: чому Муртазова немає в офіційному переліку?

У 2021 році Рада національної безпеки і оборони під головуванням президента затвердила санкції щодо так званого “списку злодіїв у законі”, куди міг би потрапити і Заур Муртазов. Відповідний Указ Президента України №203/2021 (яким введено в дію рішення РНБО від 14.05.2021 року про санкції проти “злодіїв у законі” та кримінальних авторитетів) доступний за посиланням.

Рішення передбачає блокування активів, заборону в’їзду в Україну, відмову у продовженні перебування та скасування будь-яких дозволів на проживання. Володимир Зеленський тоді прокоментував рішення без натяків на двозначність: “Тим, хто не в Україні, нема чого сюди приїжджати”.

У списку з 557 представників кримінальних угруповань видання Delo.UA неофіційно називає Заура Муртазова – під номером 26.

Водночас, якщо відкрити Додаток 1 до рішення РНБО, це окремий файл на 674 фізособи, який також розміщений на сайті Офісу Президента, прізвища Муртазова в ньому ми вже не знаходимо.

Чому Муртазов зник зі списку і хто міг його “прикривати”?

За даними ймовірних потерпілих (сторінку з відповідними свідченнями згодом видалили з мережі, але аналітикам СтопКору її вдалося відновити), Муртазова нібито міг прикривати Віталій Стрижак.

Стрижак – колишній заступник начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС часів Януковича, який пізніше, за повідомленнями медіа “Цензор.НЕТ”, начебто ухилився від атестації й очолив кримінальну поліцію Києва.

Якщо ці дані підтвердяться, вони можуть пролити світло на те, чому людина з двома кримінальними провадженнями роками почувалася в Києві безкарною.

За інформацією медіа “Фігурант”, Заур Муртазов підтримує стабільні зв’язки з кримінальними угрупованнями Чеченської Республіки, а в контексті російського кримінального світу його називали главою ОПГ, що працює на ринку нерухомості (детальніше про це писав сайт “Компромат”).

Автор матеріалу на ресурсі “Компромат” пише, що є підстави припускати: частина виманених в українців коштів могла опинитися на підтримці невизнаних утворень на окупованому сході України – втім, це лише припущення, яке потребує підтвердження слідством, а не встановлений факт.

За наявною у СтопКору інсайдерською інформацією, у 2023 році Муртазов отримав у Туреччині посвідку на проживання і оселився в Стамбулі.

Його російський паспорт, як показав моніторинг на сайті профільного сервісу перевірки документів, ймовірно, досі лишається дійсним.

Жодного офіційного бізнесу на його прізвище ані в Україні, ані за кордоном не зафіксовано, як і нерухомості у власності. Соціальні мережі, номер телефону, актуальний рід занять – усе це, найімовірніше, приховане свідомо: людина, оголошена в розшук, рідко лишає цифрові сліди.

Головне запитання: чи можлива екстрадиція Муртазова?

І ось тут виникає центральна юридична колізія. У відкритих джерелах немає жодних згадок про оголошення в міжнародний розшук Заура Муртазова – ані через Інтерпол, ані в інший спосіб. Усі дані про його розшук в офіційних базах прив’язані виключно до України. Хоча, за нашою інформацією, Інтерпол все ж зацікавився цим фігурантом – деталі ми зможемо розкрити у наступних матеріалах.

Водночас Туреччина є однією з держав — учасниць Європейської конвенції про видачу правопорушників, і Україна вже має напрацьовану практику співпраці з Анкарою саме на підставі цієї конвенції.

Тобто, юридичний механізм для екстрадиції Заура Муртазова у разі його затримання в Туреччині – існує!

Але щоб цей механізм запрацював, слідству спершу потрібно оголосити фігуранта в міжнародний розшук – а це, судячи з відкритих даних, досі не зроблено. Хто мав ініціювати відповідне клопотання? Чому цього не сталося за понад три роки з моменту, як Муртазов зник з поля зору українського правосуддя? Чи надсилав Офіс генерального прокурора або Національна поліція запит до Генерального секретаріату Інтерполу – і якщо ні, то чому?

СтопКор вже готує запити й адресує ці питання відповідним відомствам.

Історія Заура Муртазова нагадує: організатори і бенефіціари шахрайських оборудок нерідко спокійно живуть за кордоном, маючи час підготуватися, а іноді – і продовжувати “вести справи” дистанційно. У такому випадку кримінальне провадження без міжнародного розшуку перетворюється на практиці на формальний папір. І поки цей папір не матеріалізується у вигляді розшуку Інтерполу, такі як Заур Муртазов й надалі куруватимуть свій тіньовий “бізнес” в Україні з безпечної відстані.