Дружній до собак театр танцю в Познані: як українських пес став частиною польської сени

З дитинства я мріяла, що колись настане час, коли люди зможуть ходити працювати разом зі своїми домашніми тваринами. І, хоча в деяких країнах і міжнародних компаніях це дозволяється, для ЄС та України такі дозволи скоріше винятки, ніж правило. На щастя, тенденція dog-friendly робіт все ж таки не стоїть на місці, і це стосується саме домашніх улюбленців, а не собак-асистентів.

За аналізом вакансій, наведеним Euronews у липні 2026 року, найбільша частка оголошень про роботу, у яких зазначено можливість приходити до офісу із собакою, припадала на Велику Британію 64%. У Німеччині цей показник становив 45%, у США — 42%, в Австралії — 32%, у Франції та Нідерландах — по 28%, а в Іспанії — 27%. Поки що це стосується роботи в комунікаціях, маркетингу, видавничій справі, креативних індустріях, технологічних компаніях та офісах з гнучким форматом роботи.

Деякі міжнародні компанії впроваджують політику dog-friendly workplace, що дозволяє працівникам приводити собак до офісу. Серед таких роботодавців, наприклад, компанії Mars, Google, Amazon, Etsy, XING і The Adaptavist Group. Водночас правила щодо присутності тварин можуть відрізнятися залежно від країни, конкретного офісу та внутрішньої політики компанії. Тому сам факт міжнародної діяльності роботодавця не гарантує, що працівник зможе приходити на роботу із собакою в будь-якому його підрозділі. За дослідженням Mars Pet-Friendly Advantage 2026, працівники Румунії (65%), Греції (64%) та Угорщини (63%) особливо часто заявляли, що розглянули б зміну роботи заради роботодавця, який дозволяє приходити з домашньою твариною. У Польщі 56% опитаних також заявили про готовність розглянути таку зміну.

Подорожуючи Європою, я звикла бачити котів чи собак у приватних магазинах, рідше у кав’ярнях чи ресторанах. В Італії собаки нерідко супроводжують господарів до кафе, барів і невеликих магазинів. У сімейному бізнесі присутність домашньої тварини може бути частиною звичного робочого середовища. В Іспанії культура закладів, дружніх до собак, помітна, зокрема, у великих містах, таких як Мадрид та Барселона. Тут багато кафе, ресторанів, книгарень й магазинів, які дозволяють відвідувачам приходити з домашніми тваринами. Португалія вирізняється тим, що законодавство прямо передбачає можливість перебування домашніх тварин у закритих приміщеннях ресторанів і закладів, де подають напої, за умови дозволу власника та дотримання встановлених правил. Заклад може дозволити доступ до всього простору для відвідувачів або лише до визначеної його частини. Такий підхід дає підприємцям можливість самостійно формувати політику щодо домашніх тварин і створювати комфортні умови як для відвідувачів із собаками, так і для інших клієнтів.

Серед усього різноманіття бізнесів (найчастіше приватних), вразив мене Польський Театр Танцю у Познані. Це муніципальна установа, яка дозволяє і працівникам, і відвідувачам приходити із собаками. Авжеж, відповідальність несе власник, та собаці повинно бути комфортно серед людей та музики. Розпочала цю традицію директорка Театру Пашиньська Івона, яка ще у 2022 році врятувала невеличкого пса з України. Він швидко став не тільки частиною команди, а й брав участь у перформансах.

Його звали Спінер і саме через війну він шукав нову родину. У квітні 2022 року його знайшли у критичному стані в Борисполі поблизу Києва. Ева Зграбчинська, польська біологиня та зоозахисниця, яка з самого початку 2022 року допомагала рятувати українських тварин, сприяла привезенню Спінера до Познані. Він швидко став учасником трупи Польського театру танцю до кінця свого (собачого) життя. Щур Гектор танцівниці Адріани Циганкевич, можливо, побував лише в Німеччині, але він подорожував Польщею вздовж і впоперек, залишаючи свої щурячі візерунки на готельних простирадлах. Її кіт Елвіс, а також собака Пшемислава Гжондзєли чи вівчарка Анни Котек теж були частими гостями на репетиціях трупи. Котів, яких прихистили працівники Театру, було б важко перелічити. Я зустрічала в Театрі Танцю і головного юриста із собаками Нюня і Оті (мама та доця), і продюсера Театру зі спанієлем і навіть охоронницю, яка на вихідних приходила зі старенькою собачкою, бо ні на кого було залишити.

Українець Спінер прожив яскраве театральне життя: він не тільки став улюбленцем трупи, а й брав участь у виставах та зйомках; він дуже любив увагу та з захопленням сприймав танцювальну творчість. Деякі вистави закінчувались саме на його виляннях хвоста під аплодисменти залу. На жаль, через непереборну хворобу він пішов у 2025 році, але назавжди залишився в історії не лише Театру, а й танцювальної сцени Польщі.

Цікаво те, що ще з 2021 року театр створив спеціальний проєкт — першу освітню виставу для дітей у постійному репертуарі Театру “KoczkodanSe”, яку поставили в сезоні 2021/2022 у співпраці з Познанським зоопарком. Це вистава про взаємини між людьми й тваринами. Проєкт втілював важливішу ідею та філософію: взаємини між людьми й тваринами мають бути взаємовигідними. Одного разу команда Познаньського театру танцю організувала в зоопарку рухому виставу про спалення слонової кістки — фрагментів хворих бивнів слона Нініо. Це був протест проти ганебної торгівлі слоновою кісткою, незалежно від того, звідки вона походить.

Людина поступово витісняє тварин на Планеті, тож для того, щоб залишити нашим нащадкам дійсне тваринне різноманіття, ми повинні переглянути своє ставлення до братів і сестер наших менших. Хвостаті особистості роблять не тільки життя кращим, а ще й повністю змінюють атмосферу своєю присутністю, тож тепер я мрію побачити хвостатих у Верховній Раді, тоді безпритульних тварин точно стане набагато менше.