Досяг 45 років, але не виключили: суд пояснив, чому чоловік залишився на військовому обліку

Позивач просив зобов’язати ТЦК та СП внести до Реєстру відомості про його виключення з військового обліку, посилаючись на те, що за попередньою редакцією законодавства він уже досяг граничного віку перебування в запасі. Однак суд встановив, що документів про фактичне виключення чоловіка з військового обліку немає, а після зміни законодавства граничний вік для відповідної категорії військовозобов’язаних був збільшений до 60 років.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд розглянув справу № 300/3619/26 за позовом громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Предмет спору — відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомостей про його перебування на військовому обліку.

Позивач вимагав визнати протиправною бездіяльність ТЦК та СП і зобов’язати внести до Реєстру інформацію про його виключення з військового обліку. Підставою слугувало досягнення граничного віку перебування в запасі — але за законодавством, яке діяло раніше.

Суть справи

Чоловік проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. 26 червня 1992 року наказом йому присвоїли звання сержанта.

У військово-обліковому документі, сформованому 11 липня 2024 року через застосунок “Резерв+”, зазначено: чоловік перебуває на військовому обліку, є військовозобов’язаним, має звання сержанта. У квітні 2026 року його представник звернувся до відповідного ТЦК та СП із запитом про внесення змін до відомостей у Реєстрі — відповіді не надійшло.

Звертаючись до суду, позивач посилався на редакцію статті 28 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, яка діяла на момент досягнення ним 35 років у 2012 році. Тоді запас військовозобов’язаних поділявся на два розряди. Для сержантського і старшинського складу другого розряду граничний вік становив 45 років, для прапорщиків і мічманів — 50. Стаття 32 Закону в тодішній редакції передбачала: військовозобов’язані, які досягли граничного віку, виключаються з військового обліку й переводяться у відставку.

Однак законодавство змінилось. Законом № 1169-VII, що набрав чинності 1 квітня 2014 року, граничний вік для другого розряду підняли до 50 років. Законом № 1604-VII від 13 серпня 2014 року цифру “50” замінили на “60”.

При цьому суд встановив: жодних доказів фактичного виключення чоловіка з військового обліку до матеріалів справи не подано. У копії військового квитка від 15 травня 1991 року відповідні відомості також були відсутні.

Ключове питання спору: чи може особа вимагати виключення з військового обліку, спираючись на граничний вік за попередньою редакцією закону, якщо фактичного виключення не відбулося, а законодавець до досягнення нового граничного віку збільшив його до 60 років?

Позиція та висновки суду

Суд насамперед розмежував поняття “зняття” та “виключення” з військового обліку. Спираючись на постанову Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 280/2880/24, суд пояснив: зняття допускає повторне взяття на облік, виключення — ні. Громадяни, яких виключили з обліку, втрачають статус військовозобов’язаного; зняті з обліку — зберігають його. Взяти на військовий облік відповідно до статті 37 Закону № 2232-XII можна лише тих, кого зняли, а не виключили.

Щодо змін законодавства суд зазначив: на момент досягнення позивачем 35 років граничний вік для сержантів і старшин другого розряду становив 45 років. У 2014 році його спочатку підняли до 50, потім — до 60. Незмінним залишилося одне правило: граничний вік перебування в запасі другого розряду є водночас граничним віком перебування у військовому резерві.

Суд дійшов висновку: після набрання чинності відповідними змінами позивач підпав під дію нових положень як особа, що ще не досягла встановленого граничного віку. Аналогічний висновок Верховний Суд сформулював у постанові від 9 квітня 2026 року у справі № 280/6524/24.

Відтак продовження граничного віку автоматично поновило позивача в запасі — незалежно від того, чи перебував він на обліку раніше. Оскільки 60 років він не досяг, за чинним законодавством він повинен перебувати на військовому обліку військовозобов’язаних.

Окремо суд розглянув питання незворотності дії нормативно-правових актів у часі. Суд навів висновки Конституційного Суду України щодо статті 58 Конституції: закони поширюються на відносини, що виникли після набрання ними чинності; до події чи факту застосовується акт, під час дії якого вони настали. Закон не поширюється на правовідносини, які виникли та закінчилися до набрання ним чинності, — крім випадків пом’якшення або скасування відповідальності.

Проте суд наголосив: у цьому випадку йдеться не про кримінальну чи адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, яке регулюється спеціальним законодавством. Законодавець має право змінювати критерії військового обліку відповідно до національних інтересів. Мета змін до Закону № 2232-XII — розширити коло осіб, які мають досвід військової служби і можуть бути залучені до доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшити мобілізаційний ресурс держави.

З моменту набрання чинності змінами Закон № 2232-XII поширюється на всіх, хто не досяг граничного віку. Позивач за чинною редакцією статті 28 цього Закону такого віку не досяг — і є військовозобов’язаним.

Суд також розглянув питання ведення Реєстру. ТЦК та СП відповідальні за внесення змін до персональних і службових даних військовозобов’язаних. Позивач не надав жодного документа, який підтверджував би фактичне виключення з обліку. Тому орган, відповідальний за Реєстр, на момент автоматичного формування електронного документа не мав підтверджених відомостей про таке виключення — і відображав актуальний статус чоловіка як військовозобов’язаного.

У підсумку Івано-Франківський окружний адміністративний суд визнав позовні вимоги необґрунтованими та відмовив у задоволенні позову.

Раніше СтопКор писав, що Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов чоловіка до ТЦК, скасувавши штраф у 17 тисяч гривень та визнавши незаконними окремі рішення щодо його військового обліку. Крім того, суд постановив виплатити позивачу 5 тисяч гривень компенсації моральної шкоди, однак рішення ще не набрало законної сили і може бути оскаржене.