”А годинник цокає”: чи уникне відповідальності ймовірний організатор ”люксової” контрабанди Ліцкевич?
Контрабанда елітних годинників на понад 400 млн грн, 11 спільників, бутик із розрахунками “криптою” у самому центрі Києва та головний фігурант, який формально не має жодного стосунку до компанії і роками залишався “в тіні”. Це – не сюжет чергового детективу, а реальна справа Lux Groups. Скільки коштів держава втратила на нелегальній торгівлі атрибутами “лакшері-життя”, і чи буде організатор схеми зрештою притягнутий до кримінальної відповідальності? Відповідь можемо отримати вже цього липня, коли справи за участю Олександра Ліцкевича розглядатимуть одразу два суди.
Що відомо про ці судові процеси і хто такий Олександр Ліцкевич, який на власному сайті позиціонує себе як “експерт зі швейцарських годинників та розвитку годинникової культури”? Розбиралася команда аналітиків СтопКору.
У жовтні 2025 року Офіс Генерального прокурора та Бюро економічної безпеки повідомили про викриття організованої групи з 11 осіб, яка налагодила контрабанду елітних годинників Audemars Piguet та Rolex із Гонконгу, Китаю та ОАЕ. Про це йдеться в офіційному повідомленні Офісу Генерального прокурора.
За даними слідства, схема працювала з розмахом: годинники й коштовності закуповували у Гонконзі, Еміратах та Китаї, везли через Польщу, а далі — потягами Варшава–Київ, обходячи митний контроль, після чого продавали через київський бутик.
Детективи БЕБ вручили підозри всім 11 учасникам групи за ч. 3 ст. 201-1 (203-1) Кримінального кодексу України — незаконне переміщення товарів через митний кордон у великому розмірі, вчинене організованою групою. За оцінками слідства, загальний обсяг контрабанди попередньо оцінюється у понад 10 млн доларів, або близько 400 млн гривень.
Хто стоїть за “елітною” схемою?
За даними розслідування наших колег з ТСН, на розі Хрещатика і вулиці Тараса Шевченка у столиці знаходиться салон годинників та прикрас світових брендів під назвою Lux Groups. “Важкий люкс” тут продавали лише за готівку або криптовалюту без жодних чеків або рахунків, тобто без сплати податків. Саме сюди, за даними журналістів і правоохоронців, годинники та прикраси завозили поза митним контролем.
Як пише ТСН, організатором контрабандної схеми вважають імовірного неформального власника бренду Lux Groups Олександра Ліцкевича.
Варто зауважити, що офіційно компанія ТОВ “Люкс Групс” зареєстрована на іншу особу — директором і власником товариства значиться Владислав Ружницький.
Водночас, торгова марка Lux group зареєстрована на Ружницького за заявою такої собі Валентини Ліцкевич – 62-річної підприємиці, яку ТСН називає матір’ю Олександра Ліцкевича.
Цікаво, що увагу до діяльності Ліцкевича журналісти-розслідувачі привертали задовго до жовтневих обшуків.
Інформаційне агентство First Truth & Transparency Committee ще у матеріалі від травня 2026 року нагадувало про більш ранній епізод його діяльності: затримання Ліцкевича Генеральною прокуратурою та Державною фіскальною службою в попередні роки, коли йому нібито інкримінували продаж підробок під виглядом оригінальних люксових речей. За даними журналістів, обороти цього бізнесу сягали приблизно мільйона доларів на місяць.
На “привида” без публічного обличчя й офіційних слідів — саме так Ліцкевича описують одразу декілька українських видань — звертали увагу й інші медіа. OBOZ.UA зазначає, що у мережі практично немає його реальних фотографій чи відео — натомість на його сайті поширені світлини, які мають ознаки зображень, створених штучним інтелектом. Видання нагадує, що ще у 2017 році проти Ліцкевича начебто відкривали провадження за шахрайство (ч. 1 ст. 190 КК України), яке згодом було закрито.
Журналісти ТСН і Znaj.ua звертали увагу, що клієнтами бутика, за їхньою інформацією, були публічні особи, блогери та — за чутками — народні депутати, які розраховувалися готівкою або криптовалютою, без жодних фіскальних слідів.
Видання Focus оцінює можливі втрати державного бюджету лише за роки повномасштабної війни щонайменше у 100 млн гривень.
Чому ця справа – суспільно важлива саме зараз?
Ця історія — не просто кримінальна хроніка про контрабандні люксові годинники для багатих киян. У ній сходяться щонайменше три проблеми, кожна з яких має пряму ціну для країни, що воює.
По-перше, бюджет. Україна четвертий рік веде повномасштабну війну, тримається на податках і позиках, а контрабандні схеми, подібні до Lux Groups, виводять з-під оподаткування мільйони доларів обороту щомісяця — за оцінками медіа, до мільйона доларів на місяць ще на “підробному” етапі бізнесу та 200–500 тисяч доларів на місяць у вже доведеному контрабандному ланцюзі, як зазначає OBOZ.UA. Кожна недоотримана гривня з оподаткування предметів розкоші — це гривня, якої не дорахуються оборона, медицина чи відновлення інфраструктури.
По-друге, контрабанда як така підриває митний контроль на кордоні в момент, коли прозорість і керованість прикордонних і митних процедур є частиною репутаційних зобов’язань України перед партнерами — зокрема в контексті євроінтеграції та контролю за переміщенням товарів через спільний з ЄС митний периметр. Схема з використанням провідників потягів Варшава–Київ для приховування товару від митного контролю, описана у матеріалах справи, — це удар по нацбезпеці.
По-третє, репутаційний фактор. Затяжні розслідування, в яких фігурант роками виходив “сухим із води” попри обшуки та підозри, можуть сформувати у міжнародних партнерів враження про слабкість українських правоохоронних і судових інституцій саме тоді, коли країна потребує максимальної довіри для залучення допомоги й інвестицій.
Як справа просувалася в юридичній площині?
Епізод 1. Контрабанда годинників і опір правоохоронцям
У червні 2025 року під час спроби провести слідчі дії на яхті Abacus Marine стався інцидент, що згодом ліг в основу окремого кримінального провадження. За фабулою, викладеною в ухвалі суду від 08.07.2025 року, під час обшуку Олександр Ліцкевич та його найближче коло вчинили опір детективам Бюро економічної безпеки та оперативнику Служби безпеки України, застосувавши фізичну силу, зокрема — за даними слідства — і щодо співробітниці, яка брала участь в обшуку.
Інцидент кваліфікували за статтями 342 та 345 Кримінального кодексу України (опір представнику влади та погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу) у межах провадження № 12025100010002032. На той момент щодо Ліцкевича обрали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
У цьому ж провадженні фігурують його можливі спільники — Павло Вікторович Маслов та Антон Юрійович Майборода.
Розгляд справи по суті призначено у Голосіївському районному суді м. Києва: кримінальне провадження №12025100010002032, наступне засідання — 14 липня 2026 року о 12:00.
Епізод 2. Контрабанда через провідників потягів
Окремий епізод стосується безпосередньо механіки ввезення “цяцьок” — так у медіа іронічно називають контрабандні годинники та прикраси. Йдеться про використання потягів для переміщення товару через кордон. Фабула цієї справи, яку ми детально описали вище, викладена в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 10.11.2025 року у провадженні №72024001520000019.
Кваліфікація справи — ст. 203-1 КК України (незаконне переміщення товарів через митний кордон поза митним контролем).
Епізод 3. Застава у 100 мільйонів — і “компроміс” на 9 млн
Восени 2025 року в межах кримінального провадження №72024001520000019 сторона обвинувачення просила обрати Олександру Ліцкевичу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із заставою в 100 млн гривень. Суд, однак, визначив суму застави значно меншою — 9 084 000 гривень, що відповідає 3 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Деталі викладені в ухвалі Шевченківського райсуду від 08.10.2025 року. 6 жовтня 2025 року застава була внесена у повному обсязі — заставодавцем виступила “третя особа”.
Саме ця різниця між запитаною й фактично призначеною сумою застави — у понад 11 разів менше — стала одним із пунктів критики в медіа, які звертали увагу на те, що фігурант резонансної справи практично відразу опинився на волі.
Новий епізод і повторне взяття під варту (2026 рік)
Справа отримала продовження вже цього року, навесні. 30 квітня 2026 року в межах усе того ж провадження №72024001520000019 відбувся новий обшук, під час якого правоохоронці вилучили ювелірні прикраси; деталі — в ухвалі Шевченківського районного суду від 11.05.2026 року про накладення арешту на майно.
Крім того, за результатами цього обшуку слідство додало до справи новий епізод, після чого порушило питання про зміну запобіжного заходу.
19 червня 2026 року суд ухвалив рішення про тримання Олександра Ліцкевича (ОСОБА_5) під вартою. Текст рішення міститься в ухвалі Шевченківського райсуду від 22.06.2026 року.
Захист скористався правом оскаржити це рішення першої інстанції, і апеляційний розгляд вже призначено: справа №761/24815/26 розглядатиметься 14 липня 2026 року о 11:50.
Липень 2026: два засідання, які варто тримати в полі зору
Отже, вже найближчими тижнями відбудуться щонайменше два процесуально значущі засідання в межах фактично однієї історії:
- 14 липня 2026 року, 11:50 — апеляційний розгляд законності тримання під вартою (справа № 761/24815/26);
- 14 липня 2026 року, 12:00 — розгляд по суті провадження про опір правоохоронцям на яхті Abacus Marine (справа № 752/23442/25, Голосіївський районний суд м. Києва).
Збіг дат не випадковий: обидва провадження стосуються одного фігуранта і фактично визначать, чи залишиться Ліцкевич під вартою на час подальшого розслідування, чи знову — як це вже було восени 2025 року — отримає можливість вийти на волю до завершення справи.
Чому так важливо довести справи до логічного фіналу?
Історія Lux Groups — це показовий тест на здатність української правоохоронної та судової системи довести резонансну економічну справу до вироку, а не до чергової застави й повернення фігуранта до звичного життя.
За даними низки видань, включно з Telegraf, бутик Lux Groups продовжує активно рекламуватися й торгувати навіть після оприлюднення підозр і вилучення товару, а сам Ліцкевич після виходу з-під арешту навіть давав публічні коментарі для медіа на тему годинників.
Якщо новий запобіжний захід — тримання під вартою — буде скасовано апеляцією або знову замінено на заставу, яку легко покрити, ризик повторення сценарію 2025 року є цілком реальним: бізнес продовжить роботу, а розслідування — розтягнеться без видимого результату. Натомість послідовне завершення обох проваджень, призначених на 14 липня 2026 року, дало б Україні рідкісний приклад: резонансна економічна справа, доведена від обшуку до вироку, а не до публічних вибачень і нової рекламної кампанії.
Для країни, яка одночасно воює, латає бюджетні “дірки” й намагається довести партнерам свою інституційну спроможність, це не просто історія про дорогі годинники. Це показник того, наскільки реально, а не суто на папері, в нашій країні працює принцип рівності перед законом.
Нагадаємо, не так давно СтопКор писав про інший кейс із контрабандою люксових годинників і прикрас, у якому на лаві підсудних опинилися не організатори, а водії рейсового автобуса. За даними колег із Telegraf, йшлося про бутик Dream Watch – один із найдорожчих у столиці.
За матеріалами суду, у 2025 році двох водіїв автобуса сполучення “Київ – Варшава” засудили за спробу ввезення в Україну годинників і прикрас на 12 мільйонів гривень. Обидва – чоловіки віком понад 60 років – отримали по 1,5 року умовного терміну. Вони працювали у компаніях-перевізниках і виконували роль кур’єрів.
