Архітектор тіньового гемблінгу: як Максим Сігалов опинився в центрі справ про мільярдні оборудки та чому заговорили про його екстрадицію

Історія українського грального бізнесу останніх років — це не лише про яскраві неонові вивіски, легалізацію та податки до бюджету. Паралельно з офіційним ринком роками існувала інша інфраструктура — платіжні шлюзи, P2P-перекази, мережі карток фізичних осіб, компанії-посередники та складні фінансові ланцюжки, через які кошти можна було проводити поза звичайним контролем банків і держави. Одним із найпомітніших імен у цій історії став Максим Юрійович Сігалов,  у певних колах відомий під прізвиськом «Наркомакс».

Ще кілька років тому він залишався майже непублічною фігурою, відомою переважно людям із платіжного та грального бізнесу. Тепер його ім’я фігурує у кримінальних провадженнях, матеріалах Бюро економічної безпеки та журналістських розслідуваннях.

Максим Сігалов

За даними джерел у правоохоронних органах, станом на жовтень 2026 року українська сторона також готує документи, необхідні для міжнародного розшуку та можливої екстрадиційної процедури щодо Сігалова з Іспанії.

Масштаб справ, із якими його пов’язують, справді значний: мова йде про мільярдні фінансові потоки, можливе ухилення від сплати податків, легалізацію коштів, організацію нелегальної платіжної інфраструктури та зв’язки з російським гральним бізнесом.

Від районної політики до платіжного бізнесу

До того як ім’я Сігалова почало з’являтися поруч із онлайн-казино та платіжними шлюзами, він спробував себе у місцевій політиці. Свого часу Максим Сігалов був депутатом Красногвардійської районної ради Дніпропетровська від партії «Фронт Змін».

Втім, політична кар’єра не стала головним напрямком його діяльності. Уже наприкінці 2000-х — на початку 2010-х років Сігалов зайшов у сферу електронних платежів. Його пов’язували зі створенням та розвитком платіжної інфраструктури «Є-Пей» — E-Pay.

На той момент цей ринок лише формувався. Фінансові технології розвивалися значно швидше, ніж законодавство та можливості державного контролю, а електронні платежі поступово стали одним із ключових інструментів для бізнесів, яким необхідно було швидко приймати великі обсяги дрібних транзакцій.

Особливо вигідною ця модель виявилася для онлайн-гемблінгу. У журналістських розслідуваннях Сігалова та його бізнес-партнера Расіма Тагієва пов’язували з мережею платіжних компаній, центральне місце серед яких посідало ТОВ «Даймонд Пей».

Формальними власниками та керівниками таких структур могли виступати інші особи. Зокрема, у відкритих джерелах згадувалися Вікторія Голубєва та Олександр Чердак. Водночас у низці публікацій саме «Наркомакса» Сігалова називали людиною, яка фактично контролювала фінансову архітектуру цих процесів.

І саме ця інфраструктура згодом опинилася у центрі уваги правоохоронців.

Сотні мільярдів транзакцій

Одна з головних претензій слідства стосується масштабів операцій, які проходили через пов’язані з цією групою платіжні системи. За оцінками, які наводилися у матеріалах БЕБ та галузевих розслідуваннях, сукупний обсяг транзакцій через відповідну інфраструктуру міг сягати сотень мільярдів гривень. В окремих публікаціях називалася цифра близько 275 мільярдів гривень.

Ключовою проблемою була не сама наявність такого обороту, а спосіб проведення частини платежів. Слідство описувало схему, за якої платежі, пов’язані з азартними іграми, могли маскуватися під звичайні перекази між фізичними особами або оплату інших послуг. У фінансовій сфері такі практики часто описують терміном «міскодинг» — коли транзакція проходить із кодом, який не відповідає її реальному призначенню.

На практиці це могло виглядати дуже просто. Гравець поповнював рахунок на сайті онлайн-казино, але для банку операція могла виглядати не як гемблінговий платіж, а як звичайний переказ на картку фізичної особи.

Далі гроші проходили через велику кількість рахунків або карток так званих «дропів» — людей, чиї банківські реквізити використовувалися для проведення чужих фінансових операцій. Після цього кошти могли зніматися готівкою, переказуватися далі або конвертуватися у криптовалюту.

Саме така модель, на думку слідства, дозволяла приховувати реальний характер операцій і зменшувати податкове навантаження. Окремо у матеріалах БЕБ фігурувала компанія «Є-Пей». За версією слідства, протягом приблизно двох років її задекларовані доходи могли бути занижені на 21,8 мільярда гривень. У такому разі потенційні втрати бюджету лише від несплаченого податку на прибуток оцінювали приблизно у 3,9 мільярда гривень.

Російський слід та фінансування тероризму

Також Сігалова закидають зв’язок з країною-агресором. У медійних матеріалах неодноразово зазначалося, що брат Максима Сігалова — Ігор Сігалов — живе у Москві та пов’язаний із російським гральним бізнесом, зокрема з брендом Inbet.

Сам по собі родинний зв’язок, зрозуміло, не є доказом протиправної діяльності. Проте правоохоронців зацікавили вже не особисті контакти, а конкретні фінансові операції. У липні 2024 року Національний банк України анулював ліцензію «Даймонд Пей». У матеріалах, які супроводжували це рішення, йшлося про ризики, пов’язані з російськими громадянами та транзакціями з території РФ.

За даними правоохоронців, через відповідні платіжні канали могли пройти понад 1,3 мільярда гривень платежів із банківських карток, емітованих російськими банками. На тлі повномасштабної війни це вже перетворює звичайне фінансове розслідування на питання національної безпеки. При цьому російський напрямок у діяльності пов’язаних із Сігаловим структур виник не після 2022 року. Ще у 2016 році Печерський районний суд Києва розглядав матеріали щодо рахунків «Е-Пей» у межах кримінального провадження, пов’язаного з фінансуванням тероризму.

За версією СБУ, платіжні термінали компанії працювали на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, а частина коштів могла опинятися у фінансовій системі так званих «ДНР» і «ЛНР». Попри серйозність тодішніх підозр, бізнес продовжив роботу.

Кримінальні провадження та майно

Коли правоохоронці перейшли до масштабнішого розслідування діяльності пов’язаних із Сігаловим компаній, самого бізнесмена в Україні вже не було. За даними журналістських матеріалів, він виїхав за кордон та оселився в Іспанії.

Українські суди тим часом почали накладати арешти на активи, які слідство пов’язувало з ним. Серед такого майна у судових документах і публікаціях згадувався Range Rover 2023 року випуску, а також комерційна нерухомість і кошти на десятках банківських рахунків. При цьому на тлі оборотів, які фігурують у кримінальних провадженнях, обсяг виявлених активів виглядає досить скромно.

Сігалов живе в Європі

Саме тому одним із ключових питань слідства залишається пошук фактичних активів, які могли бути оформлені на інших людей або виведені за межі України. За інформацією журналістів, Сігалов зараз перебуває в Іспанії, зокрема його пов’язують із Марбельєю — популярним місцем проживання заможних іноземців на узбережжі Коста-дель-Соль. У розслідуваннях також описувалося дороге майно родини, включно з елітними автомобілями та нерухомістю. Йдеться, зокрема, про автомобілі Mercedes-Benz Brabus та Rolls-Royce Spectre.

Однак юридично важливим тут є не сам рівень життя, а інше питання: кому формально належать ці активи, за які кошти вони були придбані та чи можуть правоохоронці довести їхній зв’язок із доходами від діяльності, яка стала предметом кримінального провадження.

Зустріч на Лазуровому узбережжі

У вересні 2026 року ім’я Сігалова знову повернулося в український інформаційний простір. У мережі з’явилися відео та фотографії з ресторану La Guérite на Французькій Рив’єрі, де, за повідомленнями медіа, Сігалов перебував за одним столом із кількома іншими відомими особами.

Каміль Примаков, Максим Сігалов та Дмитро Пунін на Лазурному узбережжі

Серед них називали депутата Дніпровської міської ради Каміля Примакова та Дмитра Пуніна, якого пов’язують із гральним брендом Pin-Up. З огляду на кримінальні провадження навколо платіжного та грального бізнесу така зустріч закономірно привернула увагу.

У низці публікацій із посиланням на неназвані джерела стверджувалося, що під час зустрічі могли обговорюватися питання, пов’язані з відновленням платіжної інфраструктури для онлайн-гемблінгу. 

Чи дійде справа до екстрадиції

Наступний етап цієї історії може відбуватися вже не в Україні. За інформацією джерел у правоохоронних органах, на початок жовтня 2026 року українська сторона готує документи, які можуть стати підставою для затримання Максима Сігалова за кордоном і початку екстрадиційної процедури.

Якщо він справді перебуває в Іспанії, остаточне рішення про його видачу Україні ухвалюватимуть уже іспанські органи та суд. І це важлива деталь: сам факт відкритого кримінального провадження в Україні ще не означає автоматичної екстрадиції. Іспанський суд оцінюватиме юридичні підстави запиту, матеріали українського слідства, відповідність інкримінованих дій іспанському законодавству, процесуальні гарантії та інші обставини справи.

Депортація Сігалова з Іспанії

Якщо екстрадиційний процес справді розпочнеться, справа може вийти далеко за межі історії одного бізнесмена. Платіжна інфраструктура такого масштабу навряд чи могла функціонувати ізольовано від банків, фінансових компаній, гральних операторів, посадовців та людей, які забезпечували технічну й юридичну частину процесу.

Тому головне питання полягає не лише в тому, чи повернуть Максима Сігалова до України. Набагато важливіше інше: чи зможе слідство відновити весь ланцюг руху грошей — від гравця та платіжного шлюзу до компаній, банківських рахунків, кінцевих бенефіціарів і людей, які роками дозволяли цій системі працювати.

Якщо це станеться, історія «Даймонд Пей» та пов’язаних із нею структур може виявитися не справою одного фінансиста, а одним із найбільших розслідувань тіньової фінансової інфраструктури українського грального ринку.