$4,5 млрд позов, ліквідований банк і тисячі скорочених: що стало з ”Мотор Січчю” після націоналізації

Ростислав Шурма — колишній заступник голови Офісу президента, підозрюваний у справі НАБУ, оголошений у розшук — живе в Німеччині й заявляє про відкритість. Знімальна група “Стоп Корупції ТБ” перевірила це твердження на практиці: приїхала до нього особисто. Відповіддю стали опущені металеві ролети на вікнах і двічі викликана за одну добу поліція.

Детальніше – у сюжеті для “Стоп Корупції ТБ”.

Двигуни, Китай і мільярди

“Мотор Січ” — одна з провідних у світі компаній із розробки, виготовлення та обслуговування авіаційних газотурбінних двигунів для літаків і гелікоптерів. Підприємство зі стратегічним значенням для оборони держави і, як виявилося, — із не менш стратегічними апетитами для тих, хто прагне контролювати його ззовні.

Ще до повномасштабного вторгнення навколо заводу розгорівся міжнародний конфлікт. У 2017 році президент підприємства В’ячеслав Богуслаєв розпочав переговори про продаж понад 50% акцій китайському холдингу Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co Ltd, що діяв через мережу офшорних структур. До 2019 року він підтвердив намір завершити угоду.

Угоду врешті заблокували — Антимонопольний комітет України вказав на ризики для національної безпеки, США публічно виступили проти передачі контролю над підприємством. Китайські інвестори не змирилися і звернулися до міжнародного арбітражу, заявивши, що Україна незаконно позбавила їх інвестицій.

Сума позову — $4,5 мільярда доларів. Ця справа розглядається в Гаазі вже п’ять років і, за оцінками юристів, може тривати ще десятиліття. У разі програшу ці кошти ляжуть на державу. Тобто — на платників податків.

Двигуни для ворога і затриманий президент

У жовтні 2022 року Служба безпеки України затримала В’ячеслава Богуслаєва. Йому та начальнику департаменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства оголосили підозру у колабораційній діяльності та пособництві державі-агресору. За версією слідства, навіть після початку повномасштабного вторгнення Богуслаєв, який неодноразово обирався народним депутатом від Партії регіонів, продовжував забезпечувати поставки двигунів та запчастин для російських ударних гелікоптерів.

Підприємство, яке за своїм статусом мало зміцнювати оборону України, за версією слідства, могло паралельно зміцнювати бойовий потенціал ворога.

Проте в цій справі є суттєвий нюанс, який залишається без публічних відповідей. За документами, що є в розпорядженні редакції, частина експортних операцій з авіаційними двигунами проходила через офіційні процедури погодження та дозволів. Це не знімає відповідальності з конкретних осіб — але ставить принципове запитання: хто саме погоджував ці поставки, які документи підписував і чому ці питання виринули лише після затримання Богуслаєва?

Офіс генерального прокурора, куди редакція направила запит, відповів, що тривалість судового розгляду пояснюється великим обсягом доказів, численними клопотаннями захисту та зміною складу суду.

Адвокат Богуслаєва Ростислав Кравець наполягає на тому, що ситуація склалася абсурдна: свідком у справі викликають людину, яку в тій самій справі обвинувачують і яка уклала угоду зі слідством, — на його думку, саме для того, щоб вийти із СІЗО.

Він також вказує на ймовірний зовнішній вплив на судовий процес: прокурори, за його словами, в деяких випадках ухиляються від участі у засіданнях, а враження, що справа навмисне гальмується, — не лише у нього.

У листопаді 2022 року суд арештував майно Богуслаєва на 1 мільярд гривень. Нині 87-річний підприємець перебуває під вартою в СІЗО вже четвертий рік — без вироку.

Державний актив і ліквідований банк

Рішенням РНБО від 25 травня 2025 року санкції було введено проти сина Богуслаєва — Олександра — та його родини. У листопаді 2023 року АРМА передало “Мотор Січ” в управління Міністерству оборони України.

Активи Богуслаєва включали не лише корпоративні права та нерухомість. Окрема історія — “Мотор-Банк”, фінансовий супутник підприємства, активи якого на початок 2022 року перевищували 2,5 мільярда гривень. У 2024 році Вищий антикорупційний суд стягнув на користь держави корпоративні права банку.

Фінал виявився симптоматичним. Спершу банк визнали неплатоспроможним, а у квітні 2026 року Національний банк відкликав ліцензію і прийняв рішення про ліквідацію АТ “Мотор-Банк”. Офіційна причина — порушення вимог до капіталу. Всі активи та зобов’язання переходять до “Асвіо банку”. Фонд гарантування вкладів провів відповідний конкурс 31 березня.

Тобто держава отримала мільярдний актив — і знищила його менш ніж за два роки.

Фонд державного майна, своєю чергою, повідомив редакції, що всі грошові кошти Богуслаєва — окрім російських рублів — вже перераховано до державного бюджету та фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

Листопад 2022: націоналізація і зміна контролю

Після затримання Богуслаєва підприємство опинилося без свого багаторічного керівника. Закономірне питання: що далі з управлінням? І ось тут починається та частина цієї історії, яка потребує особливої уваги.

У листопаді 2022 року рішенням Ставки Верховного Головнокомандувача “Мотор Січ” перейшла у власність держави. Президент Зеленський пояснив це потребою максимальної ефективності у відсічі ворогу. Тодішній міністр оборони Резніков уточнив: управління активами п’яти стратегічних підприємств, включно з “Мотор Січчю”, передається Міністерству оборони.

Ухвалення цього рішення — абсолютно виправдане з точки зору безпеки. Але поряд із ним одразу виникло інше питання: хто реально отримав контроль над підприємством?

Одночасно з подіями навколо націоналізації в медіа почало звучати ім’я Ростислава Шурми — тодішнього заступника керівника Офісу президента. Публікації пов’язували його з процесами навколо зміни керівництва заводу. Пряму роль ми не стверджуємо. Але фіксуємо: його ім’я з’явилося ще до того, як на підприємстві змінилося управління.

Адвокат Богуслаєва пояснив ці підозри просто: новий менеджмент “Мотор Січі” походить із “Запоріжсталі”, а Шурма у 2012–2019 роках керував саме цим металургійним комбінатом. Зв’язок, за словами адвоката, — не довільний.

Нове керівництво: від металургії до авіабудування

Після націоналізації наказом Міністерства оборони генеральним директором “Мотор Січі” призначили Олексія Нікіфорова. За відкритими даними, з 2003 по 2016 рік він працював на “Запоріжсталі”, а згодом — у структурах “Метінвесту”, великого промислового холдингу, кінцевим бенефіціаром якого є Рінат Ахметов.

І ось принциповий збіг: Ростислав Шурма у 2012–2019 роках також очолював “Запоріжсталь” та обіймав керівні посади в інших підприємствах групи Ахметова. Крім того, він очолював Запорізьку організацію “Опозиційного блоку”.

Тобто Нікіфоров і Шурма — вихідці з одного управлінського середовища. У журналістів та медіа, які стежать за цією темою, ця деталь викликає конкретні запитання.

Серед нових топменеджерів підприємства — і Ольга Вагіс, яка понад десять років працювала у фінансовому блоці “Запоріжсталі”. У 2026 році вона ненадовго навіть стала тимчасовою керівницею заводу. В її декларації за 2024 рік — понад 5,3 мільйона гривень доходів від підприємства. Серед деталей її фінансових зобов’язань — відкриті дані про зв’язки із компанією, де кінцевим бенефіціаром, за відкритими реєстрами, значиться брат Ростислава Шурми. А чоловік Вагіс, за деклараційними даними, отримував зарплату на “Мотор Січі” ще у 2016 році.

Директор з персоналу Віталій Хрол — вихідець із Запорізького залізорудного комбінату. У 2015 році він балотувався до Запорізької обласної ради від “Опозиційного блоку” — тієї ж політичної сили, із якою публічно асоціюється Ростислав Шурма.

Серед нового топменеджменту, на що звертають увагу журналісти, — і люди без профільного досвіду в оборонній галузі, зокрема з ресторанного бізнесу. Стрибок — відверто нестандартний для стратегічного авіабудівного підприємства.

Кожен із цих фактів окремо — збіг. Разом — система.

Тендерна рокіровка та мільйон за посаду

У січні 2026 року “Мотор Січ” оголосила відкритий тендер на добір кандидата на посаду генерального директора. Вартість процедури — понад 1 мільйон гривень. 5 лютого тендер скасували. За кілька днів призначили Ольгу Вагіс. Менш ніж за місяць Нікіфоров повернувся.

Коментуючи цю кадрову рокіровку, сам Нікіфоров переадресовував усі запитання до наглядової ради, яка, за його словами, уповноважена ухвалювати такі рішення.

“Мотор Січ” на редакційний запит відповіла дивним чином: не відмовила прямо, але по суті жодного з поставлених запитань не розкрила — у відповіді зазначалося, що підприємство не вважає запитану інформацію суспільно значущою. Запрошення знімальної групи до Запоріжжя завершилося обривом комунікації.

Декларація Нікіфорова за 2025 рік фіксує понад 11 мільйонів гривень доходу — близько 750 тисяч на місяць.

Наглядова рада і кола на воді

Паралельна лінія — наглядова рада. Після націоналізації її очолив Ігор Фоменко, ексзаступник міністра економіки та колишній виконувач обов’язків генерального директора “Укроборонпрому”. Принципова деталь: Ростислав Шурма у 2021 році також входив до наглядової ради “Укроборонпрому” — саме тоді, коли Фоменко перебував там у менеджменті. Відтак: Фоменко — в менеджменті “Укроборонпрому”, Шурма — в наглядовій раді. Потім Фоменко очолює наглядову раду “Мотор Січі”, тоді як Шурма залишається заступником голови Офісу президента.

Пізніше наглядову раду оновили. Серед нових членів — Сергій Коновець, котрий з 2024 року входить до наглядової ради “Укроборонпрому”. Його ім’я раніше згадувалося у публічних матеріалах у контексті виплат у “Нафтогазі” та кримінального провадження НАБУ. Редакція оцінок не виносить, але фіксує: до наглядових органів стратегічного підприємства потрапляють люди з уже відомими публічними біографіями.

Запит до “Укроборонпрому” редакція направила. На розгляді — і справа НАБУ про розкрадання 146 мільйонів гривень у концерні.

Зелений тариф, підозра і розшук

Щоб зрозуміти, чому ім’я Шурми виникає у цьому матеріалі, необхідно пояснити контекст іншого кримінального провадження.

У 2023 році журналісти встановили, що держава продовжувала виплачувати “зелений тариф” компаніям, які перебували на окупованій території й не постачали електроенергію в мережу. Серед таких компаній виявилися фірми брата Ростислава Шурми — Олега, збудовані в окупованій частині Запорізької області. Ростислав Шурма на той час відповідав в Офісі президента, зокрема, за енергетику.

У вересні 2024 року його звільнили з посади заступника керівника Офісу президента. Він виїхав за кордон — публічно пояснивши це статусом батька трьох дітей.

У січні 2026 року НАБУ та САП оприлюднили записи розмов, із яких випливає, що Шурма особисто контролював рівень виплат за “зеленим тарифом” підконтрольним компаніям. НАБУ викликало його як підозрюваного для вручення процесуальних документів.

Шурма не з’явився — але у публічному дописі заявив, що його постійне місце проживання — ФРН і що це відомо органу досудового розслідування. МВС оголосило у розшук обох братів — Ростислава та Олега.

Ще влітку до нього в Німеччині вже навідувалася поліція за запитом НАБУ з обшуком. Шурма охарактеризував цю процедуру як маніпуляцію в офіційних документах.

Поліція Федеративної Республіки і металеві ролети

Саме тоді редакція вирішила вирушити до Німеччини особисто.

Знімальна група доїхала до містечка, де, за публічними даними, мешкає Ростислав Шурма. Будинок — із металевими ролетами на вікнах. Дзвінок у двері. Тиша. Телефонні виклики дружині — без відповіді. Спроби зв’язатися через соцмережі — ігнорування.

Але певну активність за вікнами все ж зафіксували. Камери спостереження на будинку виявилися не декоративними — адвокат Шурми зв’язався з поліцією і повідомив, що перед будинком стоять люди.

Першим приїздом поліція попросила журналістів покинути приватну територію — господар будинку, за словами правоохоронців, проти такого сусідства. Знімальна група відійшла на паркомісце на публічній вулиці. Поліція приїхала вдруге — цього разу з аргументом про стурбованість місцевих жителів.

Після відвідування поліцейського відділення журналісти з’ясували: перший виклик надійшов від адвоката Шурми, другий — начебто від когось із місцевих мешканців.

Людина, яка у своїх публічних дописах заявляла про повну відкритість та готовність співпрацювати зі слідством, двічі за кілька годин викликала поліцію на журналістів — а сама так і не вийшла до них.

Що з підприємством

Після націоналізації “Мотор Січ” мала б отримати стабільне управління та вийти на новий рівень роботи в умовах війни. Натомість відкриті дані фіксують зниження доходів у 2022, 2023 і 2025 роках. За словами адвоката Богуслаєва, кількість працівників скоротилася з 10 тисяч до не більш ніж трьох тисяч осіб.

Окремим симптомом стала поява тендеру на страхування відповідальності членів наглядової ради із покриттям до 60 мільйонів гривень. Вартість страховки — близько 1,8 мільйона. Тендер пізніше скасували, але сам факт його появи промовистий: на стратегічному підприємстві вирішили, що управлінські ризики потребують фінансового захисту. А значить — у разі реалізації цих ризиків рахунок може знову лягти не на посадовців особисто, а на держпідприємство. Тобто — на державу.

Висновки без крапки

Розслідування “Стоп Корупції ТБ” зафіксувало систему збігів, яка потребує пояснень.

Після переходу “Мотор Січі” під державний контроль ключові посади — в менеджменті й наглядовій раді — зайняли люди, пов’язані з “Запоріжсталлю” або суміжним управлінським середовищем. Те саме середовище, яке у медійному просторі асоціюється з Ростиславом Шурмою, що на момент цих призначень обіймав посаду заступника керівника Офісу президента.

Зараз Шурма — у розшуку МВС за підозрою у зловживаннях із “зеленим тарифом”. Він перебуває за кордоном, де оголосив про свою відкритість. На запитання редакції відповіді немає.

Мотор-банк, активи якого у 2022 році перевищували 2,5 мільярда гривень, ліквідовано.

Міжнародний позов китайських інвесторів — $4,5 мільярда — досі в процесі розгляду.

Богуслаєв, якому 87 років, четвертий рік без вироку перебуває в СІЗО. Провину не визнає.

Головне питання залишається відкритим: держава справді врятувала “Мотор Січ” як оборонне підприємство — чи під гаслами безпеки навколо заводу розгорнулася нова боротьба за вплив? І чи не повторить підприємство траєкторію “Мотор-Банку”: перейшло до держави — і зникло?