$1300 від Обами й Байдена, електровелосипед і пістолет: які подарунки отримували президенти України

Президентам дарують багато дивних речей. Комусь дістаються килими розміром із невелику квартиру, комусь – електровелосипеди, комусь – пістолети ювілейної серії, а комусь президенти інших держав вручають цілком символічні ключі від своїх резиденцій. Є й подарунки, які коштують цілком конкретних грошей: наприклад, Петро Порошенко отримував від американського президента Барака Обами таріль за $700, а від віцепрезидента США Джо Байдена – сталеву скульптуру орла за $600.

Але найдивніше в історії президентських подарунків в Україні часто навіть не те, що саме дарували і скільки це коштувало. Найцікавіше починається після урочистої церемонії, коли камери вимикаються. За правилами подарунок главі держави не має просто вирушити разом із ним додому. Його повинні облікувати, передати відповідальним особам, а далі – до Фонду президентів України при Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.

На папері все виглядає цілком цивілізовано. На практиці публічний слід деяких подарунків обривається саме на цьому маршруті.

Президентський подарунок – це не зовсім подарунок президенту

Фонд Президентів України створили ще 1996 року за часів Леоніда Кучми. Його музейна частина збирає подарунки, які українські президенти отримували під час виконання своїх повноважень. Загалом колекція налічує близько 1900 документів і предметів.

Тут важливо розуміти одну деталь: Фонд не є своєрідною “митницею президентських подарунків”, яка самостійно відстежує кожен сувенір, що потрапив до рук глави держави. Він отримує те, що передає протокольний підрозділ Офісу Президента. Саме тому відсутність конкретного подарунка у відкритому описі Фонду ще не доводить, що його фізично немає у державній колекції. Але й зворотне теж працює: якщо предмет не передали до Фонду, знайти його подальший шлях у відкритих джерелах стає значно складніше.

Тобто, існує досить проста схема: президент отримує подарунок, його мають облікувати, після цього предмет повинен пройти відповідну процедуру передачі. Далі він або потрапляє до музейної частини Фонду, або зберігається у спеціальному сховищі.

І ось тут виникає маленьке, але дуже цікаве слово – “де?”

Де конкретно лежить подарунок? Хто його прийняв? Яка його офіційна вартість? Чи має він інвентарний номер? Коли його передали до Фонду? Чи виставляється він зараз? А якщо не виставляється – де саме зберігається?

На більшість цих питань щодо конкретних президентських подарунків у відкритих джерелах відповіді немає.

Кучма і килим, на якому помістився цілий політичний клуб

Один із найефектніших предметів у колекції Фонду Президентів пов’язаний із Леонідом Кучмою. Це великий вовняний килим ручної роботи, витканий у Таджикистані.

Його розмір – 3 на 5 метрів, тобто 15 квадратних метрів. Це важлива деталь, адже в різних публікаціях роками гуляла цифра у 30 квадратних метрів. Однак профільний матеріал про Фонд президентів вказує саме 3×5 метрів.

На килимі зображені портрети президентів країн СНД. Серед них можна побачити самого Кучму, Бориса Єльцина, Олександра Лукашенка, а також керівників Грузії, Молдови, Казахстану та інших держав.

Виглядає це приблизно так, ніби хтось вирішив увічнити політичний саміт не у фотографії, не в протокольному альбомі, а на величезному килимі.

Килим був серед перших реліквій, пов’язаних із президентством Кучми, які передали до Фонду. Його існування та походження з Таджикистану підтверджуються публічними джерелами.

А ось далі починається те саме “але”.

У відкритих матеріалах немає точної дати вручення килима, немає підтвердження, що його особисто подарував Кучмі президент Таджикистану Емомалі Рахмон, немає офіційної музейної назви, інвентарного номера і, головне для нашого матеріалу, немає його вартості.

Тобто, перед нами величезний екзотичний державний подарунок, про який відомо чимало, але назвати його “найдорожчим подарунком українському президенту” ми не можемо. Просто тому, що ніхто публічно не показав цифру.

Януковичу дарували навіть ритуальні предмети

За президентства Віктора Януковича у Фонді також опинялися різноманітні подарунки, зокрема картини. 

Серед речей, які офіційно згадуються у Фонді президентів, – Олімпійський факел 2012 року, подарований спортсменами, кришталева боксерська рукавиця від переможців та призерів чемпіонату світу з боксу 2011 року, форма збірної України з футболу з номером 12, хокейна форма, національні костюми, ексклюзивні статуетки, ікони та сервізи ручної роботи. Значна частина цієї колекції пов’язана з Євро-2012 та спортивними подіями, які припали на президентську каденцію Януковича. Серед описаних у старих публікаціях предметів є й так звана ритуальна чаша.

Якщо частину його президентських подарунків можна побачити у Фонді президентів України, то після втечі Януковича у 2014 році журналісти та правоохоронці отримали доступ ще до одного, значно масштабнішого масиву речей – того, що залишилося в його резиденції Межигір’я.

Саме документи, знайдені там, дозволили встановити не лише самі подарунки, а й у багатьох випадках їхніх дарувальників. І список виявився настільки різноманітним, що президентський сувенірний набір часом більше нагадував каталог антикварного салону.

Серед подарунків, зафіксованих у документах та матеріалах, знайдених після втечі президента, була Біблія з ілюстраціями Сальвадора Далі. Видання містило 105 оригінальних літографій. У Фонді президентів свого часу зазначали, що визначити його вартість без спеціальної експертної комісії неможливо. Тобто навіть музейники не поспішали називати ціну такої речі.

Ще цікавіше виглядає перелік стародруків. Януковичу дарували, зокрема, “Апостол” Івана Федорова 1574 року, а серед речей, знайдених у Межигір’ї, згадувалася також “Мінея” 1789 року, яку подарував тодішній керівник контрольно-ревізійного управління Петро Андрєєв. 

Були й речі, які виглядали значно сучасніше, але не менш показово. Наприклад, депутат Володимир Макеєнко подарував Януковичу срібний набір “Лебідь” – підставку під горілку та ікорницю зі срібла 925 проби загальною вагою понад 1,2 кг.

Віктор Пшонка, тодішній генеральний прокурор, подарував амфору італійської компанії Baldi. Журналісти знаходили в каталогах схожі вироби цієї фірми за ціною приблизно 8–10 тисяч доларів. Це саме ціна аналогічних предметів, а не встановлена вартість конкретного подарунка Януковичу, тому змішувати ці цифри не варто.

Окрема категорія – речі, які сьогодні виглядають майже сюрреалістично. Серед подарунків Януковичу згадували картину з бурштину, статуетку золотого фараона, глобус, який обертається самостійно, та різноманітні декоративні предмети. Була навіть статуетка самого Януковича з написом “Символ нашої перемоги”. Її подарував Дмитро Тимченко.

Ще один подарунок виглядав особливо незвично – копія одеської студентської церкви Святої Тетяни заввишки близько 30 сантиметрів, яку Януковичу подарував Сергій Ківалов. Від Володимира Литвина президент отримав ікону Святого Віктора та стародрук “Апостол”, а від патріарха Філарета – Біблію в шкіряному переплеті.

Були й менш пафосні подарунки. Наприклад, журналісти руху “Стоп цензурі!” подарували Януковичу велосипед. Щоправда, це був не дипломатичний жест, а політична акція: разом із велосипедом президенту нагадували про свободу слова.

Показовим є й те, що подарунки Януковичу надходили не лише від іноземних делегацій чи державних структур. Серед дарувальників фігурували політики, чиновники, керівники державних органів та люди з великого бізнесу. Після втечі президента журналісти “Схем” отримали доступ до документів із Межигір’я, які дозволяли встановлювати зв’язок між конкретним подарунком і конкретним дарувальником. Деякі речі мали настільки давнє або високе культурне походження, що виникало вже інше питання: звідки людина, яка дарувала президенту таку річ, сама її отримала і скільки вона за неї заплатила? Саме це питання журналісти тоді ставили дарувальникам.

Є й окрема деталь, яка добре пояснює різницю між офіційною президентською колекцією та “особистим” простором Януковича. Фонд президентів зберігає подарунки всіх глав держави, але його колекція значно менша за ту кількість речей, яка була виявлена в Межигір’ї. За даними Фонду, музейна колекція президентських подарунків налічує близько 1900 документів і предметів, серед яких є твори мистецтва, килими, посуд, музичні інструменти, декоративна зброя, картини, скульптури, макети військової техніки та інші речі.

Тому щодо Януковича особливо важливо не змішувати два поняття: “подарунок президенту” і “майно, знайдене в резиденції президента”. Не кожен дорогий предмет із Межигір’я автоматично був подарунком, і не кожен подарунок обов’язково залишався там. Частина речей справді була передана до державної колекції, частина залишалася в резиденції, а щодо походження деяких предметів питання виникли вже після 2014 року.

Є ще один цікавий нюанс. У 2014 році журналісти отримали доступ до документів із Межигір’я, де були дані про подарунки Януковичу, і саме вони дали змогу побачити масштаб явища. Йшлося вже не про умовну вазу від іноземної делегації, а про систему, в якій президент отримував антикварні речі, стародруки, срібло, твори мистецтва та дорогі декоративні предмети від людей зі свого політичного та ділового оточення.

І тут виникає найцікавіше питання для нашого матеріалу: скільки з цих речей справді було президентськими подарунками, що з них потрапило до державного Фонду, а що залишилося приватним майном Януковича? На відміну від американської системи, де державні подарунки президенту мають детальний облік, українська публічна картина довгий час залишалася значно менш прозорою.

Порошенко: американські подарунки з дуже конкретними цінниками

Найцікавіший документований випадок з подарунком стосується Петра Порошенка.

У вересні 2014 року, під час візиту до США, Порошенко отримав від президента Барака Обами таріль з іменним написом. Її офіційна вартість становила $700.

Ще один подарунок – скульптура орла з нержавіючої сталі вартістю $600 – надійшов від тодішнього віцепрезидента США Джо Байдена. Разом – $1300.

На цьому американська сторона, по суті, зробила те, чого в Україні з президентськими подарунками часто не роблять: залишила достатньо чіткий документальний слід. Відомі дарувальники, предмети і їхня вартість.

А далі починається українська частина історії. Журналісти спробували з’ясувати, де зараз перебувають ці подарунки. Адміністрація президента надала журналістам перелік подарунків, отриманих Порошенком. Але ані тарелі від Обами, ані скульптури від Байдена у цьому списку не було.

Ще цікавіше: керівниця Фонду президентів України тоді повідомила, що цих двох предметів у Фонді немає.

Журналісти також звернулися безпосередньо до Порошенка. Відповіді не отримали.

А що з “золотим танком”?

Навколо подарунків Порошенку є ще одна історія, яка чудово звучить для заголовка, але виявляється менш блискучою після перевірки.

Йдеться про знаменитий “золотий танк”.

У медіа роками писали, що Львівський бронетанковий завод нібито подарував Порошенку золотий макет танка. Однак у відкритих джерелах не вдалося знайти надійного підтвердження ані того, що танк був саме золотим, ані того, що його подарував Львівський бронетанковий завод.

Натомість є підтверджена інформація про макет танка, подарований Петрові Порошенку Олександром Лукашенком. Саме такий предмет згадували серед експонатів Фонду президентів.

Матеріал макета, його вага та вартість у доступних джерелах не зазначені.

Тож “золотий танк” краще залишити у категорії красивих президентських легенд, доки Фонд або виробник не підтвердить деталі. Макет від Лукашенка – менш сенсаційний, зате набагато надійніший журналістський факт.

Зеленський і подарунок, який коштував майже 2500 євро

У Володимира Зеленського теж є подарунок із цілком конкретною ціною.

26 листопада 2019 року під час візиту до Естонії президентка Керсті Кальюлайд подарувала українському президенту електровелосипед Ampler Stout.

Його ціна на той момент становила €2490.

На рамі був спеціальний напис: “Президенту України пану Володимиру Зеленському”. І тут дипломатичний подарунок отримав ще один шар символіки: електровелосипед відсилав до образу Зеленського як президента з серіалу “Слуга народу”, де його герой пересувався велосипедом.

Тобто подарунок одночасно був і дорогим предметом, і дипломатичним жестом, і маленьким жартом на тему президентського образу.

З технічного боку це був цілком серйозний міський електровелосипед: алюмінієва рама, батарея LG на 336 Вт-год, мотор потужністю 250 Вт, гідравлічні дискові гальма Shimano. Запас ходу заявлявся залежно від режиму та умов приблизно від 45 до 100 кілометрів.

Але найцікавіше знову не те, скільки швидкостей у велосипеда.

Публічно не простежується, що з ним сталося після вручення.

Немає відкритого інвентарного номера Фонду, музейного опису чи підтвердження його передачі до державної колекції. Так само у відкритих матеріалах не знайшлося однозначного підтвердження його окремого декларування.

Тобто ми знаємо, який велосипед, хто подарував, коли, де і скільки він коштував. А ось наступний розділ його біографії вже значно туманніший.

Пістолет від Петра Павела – подарунок, який складно назвати просто сувеніром

Ще цікавіша історія сталася у 2023 році.

28 квітня президент Чехії Петр Павел під час візиту до Києва подарував Володимиру Зеленському спеціальний CZ 75 із серійним номером 22.

Це не звичайний серійний пістолет із магазину. Йдеться про ювілейну серію, створену до 100-річчя чеського ордена Білого Лева — найвищої державної нагороди Чехії.

Виробник Colt CZ Group окремо підтвердив, що зброя була саме державним подарунком.

Пістолет має ручне гравіювання, зображення лева та золоті елементи оформлення. Його серійний номер – RBL-022.

І ось тут президентський подарунок перестає бути просто красивою дипломатичною дрібничкою.

Це зброя, а отже, її історія має ще один вимір – юридичний. У відкритих джерелах немає інформації про реєстрацію конкретного екземпляра в Україні, його подальше місце зберігання, передачу до Фонду президентів або інший публічний облік.

При цьому немає підстав називати його особистою бойовою зброєю Зеленського. Сам дарунок був символічним і державним.

Але саме тому виникає цілком нормальне журналістське питання: де зараз державний подарунок, який є зброєю?  Відкритої відповіді на нього немає.

Від покемонів до Шекспіра

Колекція подарунків Зеленського взагалі виглядає так, ніби хтось вирішив перевірити, скільки різних жанрів може вмістити президентський протокол.

Серед подарунків були краватка Hermès від тодішнього президента Європейської ради Дональда Туска, фарфорова статуетка Покемона від Джека Ма, електровелосипед від президентки Естонії, видання творів Шекспіра, чаша від Джо Байдена, піднос від Ентоні Блінкена, прес-пап’є у формі орлів від Конгресу США, керамічна амфора від президента Ізраїлю Іцхака Герцога та статуетка гусара від президента Угорщини.

За даними, які публікувалися у медіа, до кінця 2019 року Зеленський отримав 181 подарунок, а протягом 2020-го – ще 12. До листопада 2021 року загальна кількість, за оприлюдненими даними, сягнула 285.

Тобто йдеться не про кілька красивих речей, які стоять десь у президентському кабінеті. Це величезний масив предметів.

І серед них є речі, які можна оцінити в грошах, речі з історичною цінністю і речі, чия матеріальна ціна взагалі не є головною.

Коли подарунок дорожчий за його ціну

Окремо від вартості стоїть історія подарунків, які українські президенти отримували від військових або дарували іноземним лідерам.

У 2025 році Зеленський передав Дональду Трампу ключку для гольфу, яку йому подарував молодший сержант ЗСУ Костянтин Картавцев. Військовий втратив ногу у перші місяці повномасштабного вторгнення, а гольф став частиною його фізичної та емоційної реабілітації.

На ключці було гравіювання “Разом досягнемо миру”.

Її ринкова ціна невідома. Але це той випадок, коли назвати подарунок “дорогим” можна навіть без цінника.

Трамп прийняв ключку і записав відео з подякою українському військовому.

У відповідь Зеленський отримав від Трампа символічні ключі від Білого дому.

Це не справжні ключі, якими можна відкрити Овальний кабінет о третій ночі. У протокольній традиції такий жест означає, що людина є бажаним гостем резиденції.

Іноді президентський подарунок справді не має ціни. Принаймні тієї, яку можна написати у графі “вартість”.

Президентські подарунки як дипломатична мова

Власне, це добре видно і за старших президентами.

Віктор Ющенко часто дарував іноземним гостям речі з українською символікою. Ангела Меркель, наприклад, отримувала від нього вишиванку, розшиту бісером.

Леонід Кучма свого часу подарував володимиру путіну пляшку марочного портвейну “Масандра”, розлитого у рік народження російського президента.

У цьому жанрі важлива не лише ціна пляшки. Важливим є сам задум: знайти річ, яка має персональний зв’язок із людиною, і перетворити її на дипломатичний жест.

Те саме відбувається з сучасними подарунками Зеленського.

Папі Франциску він подарував картину про загиблих українських дітей та ікону Божої Матері, написану на залишках бронежилета. Для нового Папи Лева XIV у 2025 році передав ікону “Божа Мати з немовлям”.

Такі предмети можуть коштувати значно менше за люксовий аксесуар або електроніку. Але їхня символічна вартість для дипломатії може бути набагато більшою.

І все ж: де подарунки?

Саме тут історія президентських подарунків стає цікавішою за звичайну підбірку “хто що отримав”.

Українська держава має інституцію, яка повинна ці предмети зберігати. Є Фонд президентів України. Є протокольна служба. Є правила приймання, обліку та передачі. Є антикорупційні обмеження щодо подарунків.

Але немає простого відкритого каталогу, де будь-який громадянин міг би знайти:

дата – дарувальник – предмет – вартість – інвентарний номер – місце зберігання – статус експонування.

Саме такого каталогу бракує найбільше.

У результаті американська таріль Порошенка має відому ціну, але невідому публічну долю. Велетенський килим Кучми існує, але його точна історія вручення та ціна залишаються невідомими. Велосипед Зеленського має модель і ціну, але немає публічного підтвердження його подальшої передачі до Фонду. Пістолет від Петра Павела має серійний номер і офіційний статус державного подарунка, але немає відкритої інформації про його подальший облік.

Відсутність предмета у відкритому каталозі не є доказом його привласнення, крадіжки чи порушення закону. Для таких висновків потрібні документи.

Але коли йдеться про майно, отримане главою держави під час виконання посадових обов’язків, питання “де воно зараз?” цілком законне.

Особливо якщо йдеться про речі, які коштують сотні або тисячі доларів, мають історичну цінність або взагалі є предметами зброї.

Нагадаємо, ми досліджували закриті медичні карти й публічні виступи: що відомо про здоров’я путіна, Трампа та інших лідерів.